Співрозмовниця Управбуду — Мар’яна Губицька, голова правління ГО “Рада голів правління ОСББ м. Трускавець”, управителька багатоквартирними будинками, членкиня АМУЖН. У другій частині інтервʼю мова піде про поточну діяльність АМУЖН, про адаптацію ОСББ до умов війни та про важливі питання ОСББ до держави.
Якою є зараз діяльність АМУЖН? Голова Асоціації Михайло Васюта пішов у військо, чи адаптувалися ви до цього?
Асоціація продовжує активно працювати — проте в нас дещо змінився курс допомоги членам. Якщо раніше ми говорили про одні виклики, то тепер йдеться про інші: адаптацію, підтримку, ефективне управління в умовах війни. Ми всіляко допомагаємо Михайлу й запускаємо збори для його бригади. Володимир Брагилевич, член експертної ради, постійно тримає нас в тонусі: ми постійно маємо нові зустрічі, онлайн і офлайн. Ми обмінюємося досвідом, маємо презентації нових продуктів “Управбуду” тощо. Нещодавно члени Асоціації мали нагоду бути на заході від представників Фонду енергоефективності, де презентували програму «Green дім». Члени Асоціації змогли ознайомитися з програмою з перших вуст, що є дуже важливим. З багатьма посібниками “Управбуду” ми ознайомлювалися безпосередньо в АМУЖН — наприклад, у нас були зустрічі по посібнику з аудиту безпеки та доступності. Якби не АМУЖН, я не могла б так добре знати відповіді на виклики нашого часу. Тож я, як голова ГО, рада презентувати ці продукти у своєму місті й поширювати цю обізнаність. Ми презентували аудит безпеки та доступності багатоквартирного будинку, запрошували голів ОСББ нашого міста, у нас були присутні й ВПО. Також ми провели практичний аудит безпеки у двох ОСББ нашого міста, й в одному з них є результат: люди облаштували автостоянку відповідно до аудиту. Тож Асоціація — це можливість рухатися вперед.
Чи згодні ви з тезою, що війна показала справжню сутність ОСББ як обʼєднання?
Історій багато, і вони дуже різні. Є випадки, коли ВПО інтегруються в спільноту й активно себе в ній проявляють. Наприклад, у моєму будинку є жінка, яка садить квіти: сама зробила квітник і займається ним. Є активні люди, які, наприклад, ініціюють ремонт у під’їзді, які хочуть щось робити й допомагати. Водночас є й інші випадки. У нашому будинку є молода сім’я, де нещодавно народилася ще одна дитина. Вони не йдуть на контакт, я намагалася з ними розмовляти, але вони досить відсторонені. Люди є різні — як серед мешканців, так серед ВПО. Я проводила серед голів ОСББ опитування про те, чи були в них особливі ситуації за участі ВПО. Я отримала такі самі відгуки: є люди, які допомагають, і люди, які відсторонюються від життя в будинку.
Мені дуже приємно, коли люди просять мене додати їх у будинковий чат. Це показує, що люди усвідомили себе повноцінними мешканцями будинку і хочуть знати всю важливу інформацію. Також у нашому чаті постійно поширюють збори на військо, і люди долучаються до них. Тож інтегрувались усі, але кожен по-своєму. Хтось хоче бути активним, а хтось — непоміченим.
Нещодавно я запитувала в членів ради ВПО, що саме їм подобається і не подобається в проживанні у наших будинках. Мені відповіли, що основним мінусом є відсутність облаштованих місць для відпочинку. Так, у нас є відомий парк “Адамівка” в центрі міста, але біля багатоквартирних будинків таких зон дуже мало, як і облаштованих місць для активного відпочинку. Проте загалом відгуки про життя в місті та в будинках були позитивні. Кожен має свою реакцію та свій біль, і ми намагаємося допомогти всім. Не варто соромитися запитувати, бо спілкування допомагає. Наприклад, була ситуація, коли я хотіла допомогти сім’ї ВПО, де народилася дитина, і принесла їм памперси та інші дитячі речі з гуманітарного штабу. Проте вони відмовилися, сказавши, що можуть самі забезпечити себе цими речима — їм було важливо, аби ці речі отримали ті, хто справді їх потребує.
Чи є особливо значущі питання, які ОСББ мають до держави?
Насамперед йдеться про фінансування капітальних робіт у будинках. Зараз є постанова, яка забороняє це робити, хоч у нашому місті є програма з підтримки ОСББ. Наприклад, зараз сезон дощів. У нас є будинки зі старими дахами, проте ми не можемо провести капітальні роботи, бо є державна заборона на них. Те саме стосується відключення електропостачання: наші системи старі, проте через існування заборони ми не можемо їх замінити. Ми часто стикаємося з такими викликами й хотіли би, аби чиновники скасували цю заборону. Ми маємо співфінансування з місцевим бюджетом: частину сплачують мешканці, а частину покриває держава.
Аудит безпеки та доступності виявив низку проблемних питань різної черговості. Хотілось би мати можливість профінансувати заходи середньої та великої тривалості, адже якщо цього не зробити, то рано чи пізно ми опинимося в аварійних будинках, і люди, які тікали від одних складних умов, можуть опинитися в інших складних умовах. Існує певне відчуття несправедливості, коли гроші на дороги виділяють, а на багатоквартирні будинки — ні, хоч це питання безпеки їх мешканців.
Інше питання — як бути з постійними відключеннями електроенергії. Завдяки програмі “Енергодім” можна поставити сонячні панелі, які заживлюватимуть місця загального користування. Проте що буде взимку, коли нам потрібно буде опалювати свої помешкання? Трускавець повністю відключений від центрального опалення, і ми поки не розуміємо, як житимемо взимку за умов відключень.
