Авторська колонка фінансової експертки Тетяни Романенко присвячена цілій низці важливих питань щодо кредитування – від індивідуальних психологічних барʼєрів, зокрема – у середовищі ВПО – і до класфікації та типів кредитів.
Я займаюся темою фінансової грамотності з 2007 року. Тоді був кредитний бум, люди брали багато кредитів. Відтак у 2008–2009 рр. сталася фінансова криза, і розбиратись із заборгованостями стало значно важче. Ці події дали людям розуміння, що кредити — це складний інструмент, і з ним треба поводитись обережно. Кредитування — це доступний інструмент яким ми постійно користуємось у різних життєвих обставинах.
Під час навчання, тренінгів із фінансової грамотності й особистого консультування розумієш, що кредитування — це трохи більший процес. Ми з моїм колегою Миколою Ільїновим записували великий відеокурс про фінансову грамотність на 25 відеоуроків, його можна переглянути на сайті Управбуду. Там є інформація не лише про кредити, а й про управління доходами й видатками, а також про інші фінансові інструменти.
Розмову про кредити варто почати зі стереотипів, які є навколо кредитування і які ми найчастіше чуємо від людей. Один із найбільш закорінених стереотипів — думка про те, що кредити це погано, бо банк або колектор, якому передали заборгованість, можуть створити проблеми, а сам кредит — це переплата відсотків. Так говорять люди, які мають негативний досвід користування кредитом. Ми не можемо знати, яким буде наш досвід кредитування, але можемо зробити так, щоб негативних наслідків користування кредитом не було. Я завжди кажу, що кредит — як сталевий ніж. Це інструмент, яким користуються різні люди.
Наслідки залежать від того, з якою метою людина бере його в руки. Якщо хірург, який розуміється на тому, що він робить, візьме в руки скальпель, то він може врятувати життя. Якщо цей-таки інструмент бере шахрай, то він нашкодить людині або навіть уб’є її. Той самий інструмент може дати життя або забрати його. Так само із кредитом: наше фінансове життя та здоров’я залежатиме від того, чи вмієте ви користуватися цим інструментом.
У відеокурсі ми з Миколою детально розповідали про те, як рахують відсотки, які бувають кредити за призначенням тощо. Але насамперед треба зрозуміти, як прийняти рішення, брати кредит чи ні й де його брати — адже кредит можна взяти не тільки в банку, але і в інших фінансових установах або навіть позичити у своїх знайомих. Є також різниця між формальним та неформальним кредитами. Беручи формальний кредит, ви підписуєте документи. Навіть якщо ви взяли в борг у знайомого й підписали в нотаріуса розписку про це, то це вже буде формальний кредит.
Натомість неформальний кредит — це коли ми не підписуємо документів. Але в обох випадках перед тим,. як узяти кредит, ми повинні мати план, як будемо повертати ці гроші. Адже, як написано в нашому законодавстві, кредит — це позика, яку обов’язково потрібно повернути. Якщо ми беремо кредит у фінансовій установі, де є переплата і нараховуються відсотки, то ми повертаємо навіть більше, ніж узяли.
Тож виникає питання: чи дійсно може бути користь від грошей, які ми взяли у позику? Визначення хорошого чи не дуже кредиту буде залежати від його мети, а не тільки від того, як ми вміємо обслуговувати борг і як ми вміємо читати кредитний договір. Розуміння, для чого ми беремо кредит і яку мету ми задовольняємо цими грішми, визначатиме, буде цей кредит вдалим чи ні.
Якщо ми беремо кредит, аби задовольняти свої примхи, нема гарантії, що все буде добре. Вигідно брати кредит (тобто залучати додаткові кошти) в тому разі, коли ми розуміємо, що зможемо отримати від цієї покупки додаткову вигоду.
Кредит варто розглядати як інвестицію у своє майбутнє життя. Якщо ми намагаємося залучити кошти й покрити збитки попередніх періодів — тобто беремо новий борг, щоб закрити старі борги, — це дуже погана стратегія.
Вона життєва, так справді буває. Але треба розуміти, що коли ухвалюється рішення про взяття кредиту, треба дуже зважено підходити до мети кредитування.
Насправді кредит — це завжди про ризики. Розуміння ризиків і наявність стратегії, яка дозволяє їх уникнути, справді необхідна. Це нагадує бізнес-підхід і SWOT-аналіз, коли ми рахуємо ризики та шляхи їх подолання. Це може здаватися чимось складним для звичайної людини, але насправді ви також думаєте про це: у вас виникають питання, що станеться, якщо ви не зможете повернути кредит, банк збанкрутує абощо. Розуміння, які фактори можуть завадити вам вчасно вносити платежі, передбачені кредитним договором, і які у вас є ідеї, що робити в цьому випадку, і є питаннями управління ризиками.
Зважайте на те, що ви не завжди можете передбачити усі ризики. Наведу приклад зі свого життя. У 2012 році я вирішила зробити інвестицію в майбутнє й купити нерухомість на етапі будівництва у мальовничому куточку Криму. Я розрахувала усі ризики: валютний ризик, ризик втрати роботи, ризик тиску з боку кредитодавця тощо. Я розрахувала все, крім одного — того, що моя нерухомість опиниться в окупації. Цей ризик у 2012 році був для мене взагалі не очевидним. Тож питання доводилося вирішувати мірою того, як вони виникали. Наше життя продовжується в будь-якій ситуації, і виклики, які постають перед нами, потребують від нас лише одного — нашого дорослого ставлення до них.
Є ще одна площина: та, що стосується людей, які мали кредитні зобов’язання і які тепер перебувають у непередбачуваних обставинах. Ці складнощі можуть спіткати будь-кого незалежно від того, чи ви внутрішньо переміщена особа, чи ні. При цьому вимоги кредиторів можуть видаватися несправедливими, і тут треба зрозуміти, що банківська система працює на тих засадах, що гроші, які видаються у кредит, мають бути повернені.
Це гроші вкладників, які принесли їх у фінансову установу, і фінансова установа проадмініструвала ці гроші, видавши їх тим, кому вони були потрібні, тож цей кредит треба повертати.
Виникає питання, що робити внутрішньо переміщеним особам, які мають кредит, перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть погасити заборгованість.
Говорячи узагальнено, ВПО стикаються з тим, що їхній бізнес, під який був узятий кредит, лишається на окупованих територіях. Бізнесу немає, як і змоги нормально працювати, а зобов’язання, яке треба погасити, лишається, і це справді складна ситуація. Або люди могли мати споживчі кредити чи просту заборгованість за кредитною карткою.
Це досить поширена ситуація: люди вважають, що не мають боргів, але мають заборгованість за кредитною карткою — проте це також борги. Тут постає питання, як діяти, тому що ситуації різні, і для кожної з них буде свій алгоритм роботи.
Тетяна Романенко, консультантка з фінансової грамотності
