Скільки людей — стільки й поглядів. Це ж стосується таких, здавалося би, самоочевидних потреб багатоквартирного будинку, як створення ОСББ та прийняття найважливіших рішень спільнотою співвласників.
Відома діячка руху ОСББ, голова Наглядової ради Фонду енергоефективності Юлія Сабатюк виділяє серед співвласників будинку певну групу людей, які противляться більшості спільних рішень. Навіть якщо на них наполягає більшість співвласників.
Однак, за словами Юлії Сабатюк, людей, яких неможливо переконати в потребі змін у будинку, усе ж незначна кількість. Але далеко не всі рішення приймаються гладко. В чому ж можуть бути причини та як голові та правлінюю, або ж управителю будинку, працювати з неаргументованим спротивом співвласників? Про це читайте у нашій статті.
Грані консерватизму: від байдужості і втоми — до “глибокої поінформованості”
Якими ж бувають консервативно налаштовані співвласники? Насправді таких немало, але кожен із них протидіє змінам, навіть вкрай важливим для будинку, свідомо або несвідомо використовуючи власні методи. Деякі з них зовсім пасивні, однак є й такі, які можуть демотивувати інших співвласників, які ще не визначилися з підтримкою розвитку будинку, яку пропонує активна частина ОСББ або управитель.
“Байдужі”. Чимало співвласників просто байдужі до долі свого будинку і схильні бачити лише те, що стосується їх безпосередньо. Якщо вони живуть десь на середніх поверхах, то проблеми мешканців згори чи знизу (той же дах, що може протікати, або неутеплений підвал) їх часто не обходять.
“Втомлені життям”. Це співвласники, чий консерватизм схований під намулом відмовок, які зводяться до позиції “у мене стільки справ — мені простіше відмовити, ніж розбиратися”.
“Зневірені”. Іще одна поширена форма протидії змінам зазвичай виглядає як “А нащо щось міняти?” І тут важливо зрозуміти, що на такі питання не варто реагувати абстрактними відповідями як-то: “Щоб у будинку жилося краще” або “Ну ще стільки ж усього треба/можна зробити”.
Якщо співвласник вас питає “навіщо щось змінювати”, то в його розумінні або дійсно будинок у гарному стані, або це така “відмазка”, яка позбавляє його потреби в подальшому витрачати зусилля та кошти на щось, що нібито напряму його й не стосується.
“Безпорадні”. Такі співвласники наперед налаштовані на невдачу. Вони вважають, що в будинку нічого не зміниться на краще, незалежно від зусиль, які будуть докладнені.
“Прибічники ностальгії”. Такі співвласники відпочатку налаштовані на спротив змінам — чи то створенню ОСББ, чи обранню управителя, чи то термомодернізацію, не кажучи вже про власну активну діяльність за нових обставин. Від них нерідко можна почути щось на кшталт “А от раніше ЖЕК/мер/держава все вирішувала і оплачувала. Держава мені нічого не дала, тому я теж ні за що платити не буду, байдуже, що це моя власність”.
“Перелякані”. Такі співвласники більше вірять негативно забарвленим чуткам, ніж намагаються власними силами розібратися у складних питанням, зокрема в тих, які пов’язані з енергомодернізацією. “От я чув, що син маминої подруги взяв участь в такій програмі, і залишився без квартири, — нерідко можна почути від них. В усіх дискусіях вони ніби говорять: “Я цього не розумію і боюся”.
“Глибоко поінформовані”. Вони часто намагаються підвищити власну цінність у очах інших, часом видаючи бажане за дійсне. “Я володію інсайдерською інформацією, що точно такий же проект коштує втричі дешевше у вдвічі більшому будинку… В мене є людина, яка все знає і робить це краще/дешевше” — кидаючись такими твердженнями, вони можуть демотивувати й інших співвласників.
Чіткі аргументи, якісні підрахунки та фахові прибічники: конструктив, здатний перемогти консерватизм
Що ж можуть робити голова та члени правління, або ж управитель у випадках проявів подібного консерватизму? Передовсім — запастися залізобетонними аргументами та продумавши, що може подіяти на той або інший тип, або як нейтралізувати найбільш активних демотиваторів.
Ці аргументи, з одного боку, мають демонструвати спільну відповідальність співвласників за стан будинку, підкріплену чинним законодавством. А з іншого боку — мають бути ґрунтовані на реальних, а не абстрактних та гіпотетичних, потребах будинку. Це може мотивувати “втомлених життям” звернути увагу на власні обов’язки, а “прибічників ностальгії” переконати в необоротності змін у державі та необхідності змінювати будинки вже зараз, не сподіваючись на повернення патерналістських часів.
Наприклад, абстрактні розмови про користь енергомодернізації сусіди можуть і не сприйняти, а от чітко підраховану економію, розподілену аж до метра квадратного, по квартирах — сприйматимуть як аргумент куди охочіше. Тим паче, якщо запастися прикладами з досвіду будинків, які мали раніше подібні проблеми і їх вдалося вирішити, та залучити для розмов фахівців, наприклад, регіонального консультанта Фонду енергоефективності, які готові поділитися таким досвідом.
“Байдужим” це доведе, що та ж енергомодернізація — це не лише справа співвласників, які безпосередньо страждають від поганого стану будинку, але й усіх мешканців, адже економія стосуватиметься усіх без винятку, як і потенційне збільшення вартості “квадратних метрів”. А “переляканих” переконає, що варто опиратися на реальну конструктивну інформацію, а не на чутки або страхи.
Це доводять приклади досвідчених голів правлінь ОСББ та управителів, які не перший десяток років працюють зі співвласниками.
Управбуд уже раніше ділився таким досвідом у статті, де мова йшла про аргументацію ремонтів у будинку. Так, заступниця міського голови Новояворівська Галина Джулай, яка має чималий досвід управління багатоквартирними будинками, радить приходити до співвласників з конкретними цифрами, які ілюструватимуть – як вплине термомодернізація на їхні платіжки, які заходи найпевніше потрібні будинку, як зросте вартість квартир після ремонту тощо.
Іще одна порада — переговорити із лояльними співвласниками до того, як проводити зустрічі з “проблемними”. Це може виявити додаткові аргументи, які протидіятимуть консерватизму останніх. Зрештою, може виявитися, що кількість лояльних є достатньою або майже достатньою для прийняття змін, тобто доведеться переконувати значно менше “байдужих” або “втомлених”.
Та й нові аргументи можуть знайтися — наприклад, деякі енергоефективні заходи, рекомендовані енергоаудиторами, вирішують комплексні потреби будинку, а не лише напряму зацікавлених мешканців, що живуть “унизу” або “згори”.
Так, людей, які бояться фінансових витрат, може переконати не лише потенційна економія та окупність, але й підрахунок підвищення вартості їхнього житла. Розрахувати це можуть, наприклад, регіональні радники Проєкту підтримки Фонду енергоефективності: у них є багатий досвід у цих питаннях.
Вони ж допоможуть нейтралізувати “глибоко поінформованих”, оскільки володіють докладною інформацією щодо цілком конкретних проектів, тож готові знайти достойні аргументи на будь-які “лякалки” щодо енергомодернізації. Залучати відповідних фахівців для роз’яснень варто й тоді, коли мова йде про інші проекти розвитку будинку. Наприклад, якщо ваше ОСББ хоче залучати кошти від реклами — можете дізнатися у місцевій Асоціації ОСББ, чи не має бува хтось відповідного досвіду — та після попередньої розмови залучити на збори.
Аргументом у розмовах з “безпорадними” або “зневіреними” співвласниками може стати уже здобутий конструктивний досвід вирішення проблем будинку. Від уже проведених заходів, навіть якщо це була заміна ламп розжарювання на LED-лампи — цей простий захід уже промовисто демонструє економію. Якщо подібного досвіду немає — не біда, є промовистий досвід інших будинків. Ось тут є опублікована брошура із прикладами “історій успіху” енергомодернізованих будинків, а в розділі “історії успіху” на Управбуді ви зможете знайти досвід інших управителів.
Якщо ж сумніви співвласників стосуються не енергомодернізації а, наприклад, встановлення камер, пристроїв від зледеніння або буруль або інших питань безпеки — тут також стане у нагоді конкретна статистика, яка може мотивувати непоступливих. Її вам охоче нададуть постачальники обладнання, як і переконливу аргументацію щодо впровадження таких змін.
Однак не варто очікувати, що питання облаштування парковки, пов’язані із фінансовими витратами, зацікавлять людей, які не мають, і навіть не планують мати авто. Тут уже потрібно буде або йти на компроміс, або залучати до діалогу ширшу ініціативну групу та відверто обговорювати питання на зборах співвласників.
