Дарка Озерна, медична журналістка, біологиня й популяризаторка здорового способу життя у інтерв’ю для Управбуду розповіла про важливість інформаційної грамотності.
Дарка Озерна раніше спеціалізувалась у галузі молекулярної генетики та імунології, викладала в Національному університеті “Києво-Могилянська Академія”. Сьогодні займається адвокацією здорового способу життя, розвінчує міфи про здоров’я, пояснює складні речі простими словами в дописах, лекціях, статтях, етерах на радіо і телебаченні.
У другій частині інтерв’ю ми поспілкувалися про те, як модерувати чати ОСББ, як відрізняти фейки від правдивої інформації та як це пояснити близьким.
Дисклеймер від спікерки:
Я виступаю як афілійована особа Оксани Мороз, моєї колежанки на просвітницькій ниві. Вона професійно займається інформаційною гігієною, навчає спільноти й компанії, пише книжки, веде подкаст на “Суспільному радіо”. Я ж про це говорю з точки зору людини, яка популяризує здоров’я. Коли йдеться про інформаційну гігієну, фільтрування інформації, те, скільки часу ми проводимо онлайн, як при цьому поводимось і що споживаємо, то я говорю про це в контексті нашого психічного здоров’я, гігієни сну, перерозподілу часу впродовж доби тощо. Я менше концентруюся на інформаційних вкидах, на тому, як нас підсаджують на телеграм-канали і вайбер-спільноти, котрі розставляють нам пастки.
Як модерувати будинковий чат ОСББ? Там поширюють багато різної інформації, є люди, які щось репостять… Що з цим робити?
Гляньте на приклади деяких телеграм-каналів або спільнот на Фейсбуці: там є певні правила, за порушення яких користувачів блокують. Або, наприклад, двічі попереджають і тільки видаляють із групи шкідливий контент, а на третій раз блокують цього користувача. Ви можете закріпити повідомлення з корисними й перевіреними ресурсами, зазначати потрібну інформацію, напркилад, пункти сортування сміття у вашому районі.
Навіть рецепт домашньої перепічки може засмітити ваш чат — якщо ви знаєте сусідів, які куховарять, скиньте такий рецепт їм в особисті повідомлення: “Хочеш, я дам тобі цей рецепт? Я його спробував_ла, він дієвий”. І лише отримавши активну згоду людини на цю дію, ви їй щось даєте.
Знаєте, є мем: майже порожня банка із написом “кидаємо гроші за матюки” й переповнена банкнотами з написом “кидаємо гроші за розповіді про котиків, про які нас не просили”. Не пишіть у будинковому чаті, що росія знову наступатиме, а на Софію Київську впаде атомна бомба: якщо це справді так, то ця інформація буде на багатьох перевірених ресурсах, тож її дізнаються навіть якщо ви її не поширите.
У будинковому чаті варто писати лише те, що стосується будинку, якихось юридичних питань, підрядників тощо. Ставте гештеґи, за якими можна буде шукати інформацію — а все інше видаляйте. Пропишіть, що учасники спільноти не мають переходити на особисті образи, апелювати до зовнішності, віку, статі чи походження. Коли люди бачать прописані правила, то порушуючи їх, вони свідомо беруть на себе цю відповідальність. Вам це дає можливість не вступати в суперечки з кожною людиною — як адміністратор чи голова ОСББ, ви перебуваєте на іншому щаблі, ніж решта людей — це ієрархія, і в такій ситуації це окей. Ви не можете на панібратських правах із кимось сперечатися й когось переконувати. Це те саме, що питати трирічну дитину, чи хоче вона чистити зуби, — та звісно, що ні. Але чи може дитина зробити зважений вибір, чи треба їй чистити зуби? Звісно, не може.
Так само й тут. Ви модеруєте цю інформацію, це ваша відповідальність. Хтозна, чи не буде для когось із учасників чату спам, який хтось туди закине, останньою краплею? Тому важливо, аби в групах було тільки корисне, позитивне й таке, що підтримує. Якісь речі ми можемо говорити одне одному особисто — це так само частина інформаційної гігієни.
Як убезпечити від недостовірної інформації себе та близьких?
Людям, які вільно читають англійською, легко піти шляхом інформаційної гігієни: достатньо читати англомовні джерела. Це навіть цікавіше, аніж читати безліч українських каналів. Але в нас є діти, які можуть дивитися російські тіктоки чи відео на ютюбі. Старше покоління може читати російські змі, а маючи сентимент до “хороших русскіх”, дивитися якісь тривалі інтерв’ю з ними. Попередьте їх, що така поведінка шкідлива: це порожнє витрачання часу. Поясніть, що інформації надто багато, ви не можете з нею впоратись, наш мозок не знає, як її обробити.
Крім того, різними повідомленнями вас можуть деморалізувати або розвести на гроші, дізнавшись пароль від вашої картки — люди старшого покоління, які не користуються картами, можуть бути до цього байдужими, але це однаково варто проговорити. І якщо знайомі надсилають вам якісь “вкиди”, скажіть їм не читати цих джерел. Запропонуйте натомість книжку — наприклад, “Браму Європи” Плохія чи “Спитайте Мієчку” Кузнєцової.
Оформіть спільну підписку на нетфлікс, поширте лінк на документальний серіал про сім’ю Терещенків від “Суспільного” чи запропонуйте подивитися “Спіймати Кайдаша”. Таким заміщенням можна відучити людей від читання неправдивих новин: вони “залипнуть” на щось інше.
Для мозку значно краще читати паперові книжки: це збуджує мисленнєві процеси, адже нам цікаво дізнатися, чим закінчиться сюжет тексту. Читання — це прикольна і нешкідлива залежність. Справді, можна також дивитися серіали, зараз є багато хорошого українськомовного продукту. На радіо “Культура” є багато аудіоспектаклів та радіодетективів, які можна слухати. Ось така замісна терапія допоможе нашому старшому поколінню.
Як відрізнити фейк від правдивої інформації?
Наведу приклад зі сфери харчування: люди часто цікавляться тим, як правильно читати етикетки, щоб відрізняти хорошу їжу від поганої. Можна довго розповідати про різні види добавок, так що людина буде над цим заморочуватися. А можна сказати: “Здорова їжа — це їжа, що має натуральний вигляд: у м’ясі ви можете впізнати м’язи та жир, у рибі — її текстуру. Це не паштет, у який могли додати що завгодно. Хліб — це хліб, борошно — це борошно, гречана крупа — це гречана крупа. Все зрозуміло”. Коли це якісь вафлі “Артек”, ми не розуміємо їхніх інгредієнтів, не знаємо, які жири туди додали. Тож вам потрібно знати, що їжа, яку ви їсте, є цільним, звичайним, простим продуктом — тоді й етикетку читати не потрібно буде (крім, звісно, терміну придатності).
Купуйте продукти, в яких немає доданого цукру: наприклад, ми знаємо, що в білому йогурті — молоко й закваска. Коли там з’являються ароматизатори, барвники й цукор — вам не треба цей йогурт. Те саме із інформацією: якщо ви читаєте джерела із “білого списку” ЗМІ, неанонімні телеграм-канали, які належать людям із “білого списку” українських масмедіа, то вам не потрібно заморочуватися, фейк це був чи ні, адже журналісти перевіряють інформацію.
Вони відповідають за це, і є люди, які наглядають за доброчесністю їхньої роботи. Тому ви не потраплятимете в ці пастки. Маніпуляції з гучними заголовками, які викликають у вас сильний емоційний відгук чи закликають вас до якихось дій чи посилаються на невідомих експертів — це маніпулятивні вкиди. Якщо якась інформація має вигляд дуже ексклюзивної, то швидше за все, такої новини не існує. Наведу приклад: мабуть, у кожного з нас є знайомі, які розказують про себе неймовірні історії чи хваляться своїми надзвичайними здібностями та здобутками. Але якщо ви починаєте гуглити цих людей, то виявиться, що жодних здобутків у них нема — це все теревені й вигадки. Тому з інформаційною гігієною все просто: ми не ходимо куди попало. Читайте перевірені джерела інформації, не поширюйте сумнівні чи емоційні дані.
Є гарна книжка Адама Кухарського про закони поширення інформації та захворювань. Кухарський — непересічна людина: він математик, інфекціоніст і банківський прогнозист, тому його дослідження дуже цікаве. Розповсюдження неправдивої інформації повинне спинитися на вас, і ви маєте говорити людям, від яких цю інформацію отримали, що це фейк. Це в ваших інтересах. Якщо ви більше перебуваєте онлайн, значить, ви менше часу перебуваєте поряд із близькими, робите менше хатньої роботи, менше читаєте, займаєтеся корисною діяльністю, заробляєте гроші.
Я давно не люблю Тимофія Милованова — ще до того, як він почав отримувати публічну критику. Але у своїй сфері Милованов зробив цікавий підрахунок: скільки грошей втрачає Україна за якийсь конкретно взятий срач у соцмережах. Установивши мінімальну погодинну оплату й порахувавши, скільки людей зреагувало на цей інфопривід, ми множимо кількість людей на час і на гроші — виходить непогана сума. Якби в дискусіях ви отримували гроші чи соціальний капітал, це було б добре, але насправді ви просто марнуєте свій час, енергію та емоційний ресурс.
Навіщо це вам потрібно? Вам за це не платять, ви на таке не підписувалися. Якщо ви читатимете всю цю маячню, ваша тривожність не знизиться — заспокоїтися допомагає утилітарна діяльність, результат якої ви бачите тут і зараз. Помили плиту — побачили результат. Я дуже не люблю мити плиту, але мені стає дуже приємно, коли я це вже зробила. Винесли ввечері сміття, воно не стоїть у вас до ранку — молодці, круто! Таким чином ви годуєте свій мозок досягненнями, що дає впевненість та відчуття контролю над реальністю — на маленькій, але постійній межі. А якщо вам хтось скаже, що війна закінчиться в такий-то день, а насправді цього не станеться, що ви зробите? Знайдете ту людину, візьмете її за барки й потрусите? Ні. Сатисфакції не буде.
Відключення світла дивно впливають на людей: з одного боку, вони починають активніше дивитися новини, коли є світло, а з іншого — хочуть купити собі радіо, аби слухати його, коли нема світла. Як слід чинити в таких випадках?
У нас є така штука, як сенсорна стимуляція та сенсорна депривація. Коли ми перебуваємо в темряві й тиші й при цьому не хочемо чи не можемо заснути, нам справді може бути не по собі: наш мозок хоче відреагувати засинанням, але ми не можемо так багато спати. Людям старшого віку потрібна сенсорна стимуляція для того, щоб їхній мозок працював і не пускався в неприємні роздуми.
Тож під час відключень світла літнім людям краще говорити про якісь приємні, цінні спогади й не думати про те, як нам зараз важко. Якщо це буде радіо, “брехунець”, то ввімкнути “Промінь” чи “УР-1” буде вдалим рішенням: на “Промені” є українська музика, там працюють хороші музичні редактори. Слухати музику, яка час від часу перемежовується розмовами й новинними випусками, — це хороший варіант, тим паче, що радіо, яке мовить на FM чи AM- хвилях, дасть вам доступ до важливої інформації. Мати приймач на батарейках нам радили ще минулої зими, коли ми готувалися до повномасштабного вторгнення.
Коли я була маленька, моя бабуся хворіла на діабет і осліпла — вона змушена була цілими днями лежати. При цьому вона слухала радіовистави на “Українському радіо”, вони досі існують, їх якісно роблять: спеціально пишуть для них музику, а ролі читають професійні актори. Тож радіо на батарейках чи радіоточка — це гарний вибір. Я би радила слухати канали “Суспільного”, адже це хороший, зважений мовник, що діє за чіткими стандартами й контролюється наглядовою радою.
