Багатоквартирний будинок – це не лише стіни та горище, підвал та комунікації, квартири та приміщення загального користування. Це іще й середовище інтересів усіх співвласників, а де є приватні інтереси, які складно узгодити між собою – конфліктів не уникнути.
До того ж, усім відомо, що існує чимало людей зі “складними” характерами: хтось конфліктний, хтось інтригує, а комусь просто нудно й хочеться привнести в своє життя дещицю емоцій. Часом конфліктну людину або ситуацію можна ігнорувати, цілком від них абстрагувавшись – і це далеко не найгірший вихід. Однак якщо стороною конфлікту є управитель, і ситуація стосується його діяльності – варто шукати спільну мову зі співвласниками, оскільки від наслідків конфлікту може постраждати не лише нерви та репутація управителя, але й вся робота в будинку.
Автори посібника “Робота з боржниками та вирішення конфліктів в ОСББ” І. Оленин та Г. Когут, проаналізувавши досвід вирішення конфліктів у багатоквартирних будинках, виділяють наступні способи управління конфліктами, чимало з яких є неусвідомленими, нецілеспрямованими:
- пристосування як принесення в жертву власних інтересів заради іншого;
- конкуренція, стиль змагання;
- компроміс;
- запобігання (відхилення) як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей;
- співробітництво як створення учасниками конфлікту альтернативи, що повністю задовольняє обидві сторони.
Якщо говорити про наслідки цих варіантів, слід зазначити, що при униканні конфлікту жодна зі сторін не досягне успіху, навпаки – конфлікт розгоратиметься іще дужче. При змаганні, пристосуванні та компромісі або одна зі сторін конфлікту виявляється у виграші, а інша програє, або ж обидва учасники конфлікту дещо програють, оскільки йдуть на компромісні поступки. Особливо це відчутно в багатоквартирному будинку, де компроміс може “консервувати” конфлікт, не викликавши задоволення у жодної зі сторін.
Автори стверджують, що лише при співробітництві обидві сторони конфлікту в багатоквартирному будинку виграють, оскільки вони намагаються вийти на принципово новий рівень вирішення проблеми, а не стоять виключно на власних інтересах.
Однак не слід вважати, що є універсальні способи управління конфліктами, адже багато залежить від конкретної ситуації, від конкретних учасників і від конкретної проблеми. Тож кожен із викладених раніше способів має право на життя, ба більше – застосовується з перемінним успіхом на практиці. Тож далі розповімо про них трішки докладніше.
Спосіб змагання або конкуренції. Змагання припускає активні дії та самостійний шлях виходу. Найбільш ефективний цей спосіб за умов, коли результат дуже важливий для вас, коли ви маєте достатній авторитет і владу серед співвласників будинку, зрештою – коли у вас немає іншого вибору. Тоді покладайтеся на власний авторитет та на аргументи, які вам здаються найдоречнішими. Втім – цілком ймовірно, що після гострої стадії конфлікту доведеться продовжувати розв’язку в інший спосіб.
Спосіб уникнення (відхилення) може бути ефективним за умов, коли проблема, що зачіпає, не настільки важлива для вас, ви почуваєте свою неправоту та правоту іншого або спілкуєтеся зі “складним” співрозмовником. Іншими причинами вдатися до цього способу “ігнорування проблеми” є недостатність інформації щодо проблеми й нестача часу в ній розбиратися. Таким чином ви принаймні зможете виграти час для того, щоб краще підготуватися до розв’язку конфлікту.
Спосіб пристосування ефективний за умов, коли ви відчуваєте, що, трохи поступаючись, ви й утратите мало. Зазвичай це дрібні конфлікти, або ж неважливі для вас, однак дуже суттєві для іншої сторони. В такому разі спосіб пристосування пом’якшить ситуацію і хтозна – можливо, подарує вам більш лояльного співвласника.
Спосіб пошуку компромісу, коли ви з опонентом сходитеся на частковому задоволенні свого бажання та частковому здійсненні його прагнень. Найбільш ефективний цей метод коли в учасників конфлікту однакова влада і вони мають взаємовиключні інтереси – тож часто так стається між співвласниками, управитель такі конфлікти міг би промодерувати.
Спосіб співробітництва, як ми вже зазначали – найпродуктивніший шлях для конфліктів у багатоквартирному будинку. На відміну від компромісу, співробітництво досягається на більш глибокому рівні та вимагає набагато більше часу й активної спільної участі в розв’язанні конфлікту. Цей стиль найбільш ефективний за умов, коли вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, у вас тісні та тривалі взаємини, у вас є час попрацювати над проблемою, окрім того – коли обидві сторони мають однакову владу або намагаються ігнорувати розходження у володінні реальною владою. Впізнаєте ролі управителя та колективу співвласників?
Хоча в кожному окремому випадку причина конфлікту зовсім конкретна, — усі конфлікти мають подібну основу — фактичний стан справ суперечить очікуванням людей.
Якщо це так, то автори згаданого посібника намічають два стратегічних шляхи розв’язання конфлікту:
- або змінити реальність під очікування опонентів,
- або спробувати змінити ставлення опонентів до існуючого стану справ.
Але на практиці найкраще за все – діяти одночасно в обох напрямках. Тоді опоненти зауважать ваші зусилля, і хтозна – можливо на рівних долучаться до розв’язання конфлікту.
