Управління житлом Управління персоналом

Управителі діляться досвідом: як підібрати дієву команду?

Управитель – не один у полі воїн, йому є на кого покластися. Тому ми вирішили розпитати двох успішних управительок – Галину Джулай зі Львова та Владу Русіну із Києва – щодо певних лайфхаків у підборі команди та в роботі із найманими працівниками.

Цікаво, що обидві управителько пройшли горнило роботи головами правління ОСББ, що – безумовно – позначилося на розумінні справи та на навичках у підборі працівників. Однак якщо Галина Джулай керує великою управляючою компанією, яка обслуговує близько 2 десятків будинків, то Влада Русіна в питанні комерційного управління – іще початківець, тож може оцінити справу делегування своїх повноважень працівникам з такої точки зору.

Так, підбір команди для Влади Русіною став одним із ключових переломних моментів у роботі щодо управління багатоквартирником. “На початку я весь свій час приділяла роботі. Я намагалася економити кошти співвласників і все робила сама. Зрештою, виходило, що замість 8 робочих годин на день я працюю 12-14”, – згадує Влада про давні труднощі, викликані поширеною для голів правління ОСББ проблемою, коли складно наважитися делегувати повноваження.

Однак особливі обставини роботи – а саме декретна відпустка по догляду за дитиною – не в останню чергу повпливали на те, щоб Влада змінила свій підхід. “Зараз я розумію, що кожен має робити свою роботу і я наймаю відповідних професіоналів для виконання завдань, що належать до сфери їх діяльності”, – стверджує вона.

Сьогодні вона радить усім управителям та управителькам одразу делегувати та вчитися розставляти пріоритети. “Варто чітко розподіляти – де робота, а де сім’я. Крім того, чітко визначити, які дні та години є приймальними, щоб співвласники багатоквартирного будинку були інформовані в який час вони можуть звертатися до вас із питаннями. Зараз я ставлю телефон на беззвучний режим ввечері та на вихідних, цей час належить тільки мені і моїй родині”, – стверджує Влада. Ясна річ, ретельно підібрана команда як ніщо інше сприяє такому режиму.

Галина Джулай є більш досвідченою у сфері управління, аніж Влада. Однак оптимізація – це і її ключовий принцип. Ефективний управитель не може дозволити собі роздутого штату працівників, адже тоді бізнес просто не буде приносити прибутків.

“В мене штат дуже вузький, але працівників я підбираю, щоб вони були в комплексі, обізнані з різними речами, якщо говорити наприклад про офіс-менеджера, це є юрист, офіс-менеджер, кур’єр, тобто три в одному, тому що я не можу собі дозволити як директор, зараз набрати забагато працівників”, – стверджує вона.

Оскільки Галина Джулай прагне платити своїм підлеглим конкурентну заробітну платню – вона вже на етапі прийому на роботу намагається розрахувати – які послуги можуть надавати такі кадри. При цьому її принцип і полягає у “багатогранності” найманих спеціалістів.

“В мене в компанії є один сантехнік, один електрик, але як я вже сказала, і сантехнік, і електрик, відповідно і зварник – це три в одному практично. Знову ж – такі спеціалісти мають бути в мене у кожному районі, щоби оптимально розрахувати логістику”, – стверджує Галина Джулай, ілюструючи універсальність спеціалістів.

З іншого боку – наголошує вона – важливий і формат договорів із фахівцями, адже диференціація дозволяє розподілити працівників на “основних” та “додаткових”, які виконуватимуть свої обов’язки тільки тоді, коли з’являється потреба. “Ми працюємо на договірних засадах, відповідно, буває, що це не основний мій працівник. Але в будь-який час, якщо у мене щось стається в будинку, він готовий відповідно підійти, подивитися, перевірити. Тому важливою є його кваліфікація”, – коментує Галина Джулай.

Нехай досвіди Галини та Влади є доволі різними, але між висновками є й чимало спільного. Якщо коротко підсумувати – управитель або керівник управляючої компанії має максимально оптимізувати і свою діяльність, і діяльність підлеглих. І він сам, і наймані спеціалісти мають якомога практичніше підходити і до власної роботи, й до взаємних вимог: адже роздутий штат може зробити підприємство збитковим, а невміння правильно делегувати задачі – до психологічного вигорання та втрати гармонії між родиною та роботою.

Схожі статті