Повертаючись додому у сутінках, ми завжди думаємо про те, наскільки безпечною вулицею йдемо. Наскільки вона освітлена, чи є місця, де може сховатися зловмисник, чи безпечні ці доріжки для ходьби на підборах, чи доступні ці місця для людей з інвалідністю, чи зможуть вони вийти на прогулянку, дістатися транспорту та будинків, які їм потрібні. Аудит безпеки й доступності багатоквартирного будинку допоможе проаналізувати бюджет і зрозуміти, які заходи можна й потрібно включити в нього. Тут ідеться про безпеку та доступність для різних груп населення: жінок і чоловіків різного віку, молодь, людей з інвалідністю, людей літнього віку, батьків із дитячими візочками тощо. Для нас важливо, щоб опісля був сформований план дій із бюджетуванням тих напрямків, які потребують зміни.
Звідки з’явилася ініціатива аудиту безпеки та доступності території? Хто є її ініціаторками та ініціаторами? Яка методологія аудиту, чи є посібники, які можуть допомогти муніципалітетам, громадським організаціям, професійним асоціаціям, а також мешканцям і мешканкам багатоквартирних будинків провести такий аудит? Про це Управбуду розповідає Олена Суслова — старша аналітикиня ГО «Інформаційно консультативного жіночого центру», авторка ідеї в Україні аудиту безпеки «Безпечно для жінки – безпечно для всіх».
Пані Олено, розкажіть про історію ініціативи і що вдалося досягти
О.С.: Є дуже повчальна — для мене насамперед — історія про те, як ідея аудиту прийшла в Україну. Ця історія навчила мене, що ми маємо рухатися за власною мрією, а не за проєктами — особливо якщо вони написані не нами. 2010 року я була на міжнародному заході, де зустрілася з Анастасією Посадською-Вандербек, яка свого часу зробила дуже багато для розвитку нашої освітньої програми уповноважувальної освіти.
На той час вона вже покинула структуру, в якій робила це, і перейшла в нову на той час структуру, доволі відому сьогодні — ООН Жінки (раніше вона називалася ЮНІФЕМ). Коли ми зустрілись і я запитала, чим вона зараз займається, вона сказала: “Ой, це так цікаво! ООН Жінки планує робити ініціативу про аудит безпеки території та інфраструктури, бо жінки стикаються з насильством на вулицях”.
Мені ця ідея сподобалася відразу. У ті часи, коли ми говорили про це на заходах, присвячених рівним правам і можливостям для місцевого самоврядування, це була дуже конкретна річ. І саме завдяки своїй конкретності та практичності ця тема знаходила відгуки в людських серцях. Звісно, коли я почула про це, я сказала: “Ми теж хочемо таке в Україні!”.
Ася мені тоді сказала: “Оленочко, я навіть Таджикистан не змогла просунути, тому що, на жаль і на щастя для вас, ситуація з насильством проти жінок на вулицях України не є такою жахливою”. П’ять міст, які були обрані тоді — це Каїр (Єгипет), Кігалі (Руанда), Нью-Делі (Індія), Порт-Морс (Папуа-Нова Ґвінея) і Кіто (Еквадор). Сама по собі ідея також не була такою, що народилася в той час. Вона народилася раніше, і коли ми самостійно почали розвивати в Україні ідею аудиту безпеки території, ми шукали це — зокрема в чатах 2007 року була ініціатива “Сеул — безпечне місто”. Аудит безпеки жінок у Канаді проводили з 1989 року. Пізніше, у 2009 році, структура ООН Хабітат почала розвивати це глобально.
Коли я дізналася, що нам нічого не перепаде, я повернулася в Україну і стала шукати інших шляхів. В ООН Хабітат я знайшла контрольний список і переклала його українською. Ми адаптували його до тих умов і тієї ситуації, яка була тоді. Вийшло так, що я дізналася про ініціативу в березні 2010 року, а ООН оголосила, що ініціатива буде, тільки у грудні 2010 року.
Коли 2011 року мене запросили на конференцію в Каїр, де було урочисте відкриття ініціативи, мене попросили підготувати презентацію. За той рік уже багато чого було зроблено, тож ми зробили презентацію про те, як готували аудит безпеки Ася, побачивши цю презентацію, сказала: “Олено, ні! Нічого ж іще не почалося! Перероби її, розкажи про уповноважувальну освіту і про те, який вона має стосунок до цього”, Зрештою, коли 2018 року ця ініціатива від ООН зайшла в Україну, наша програма з упровадження аудиту безпеки територій пішла далі, тому що завадити людині на вулиці може не тільки насильство від конкретних людей.
Існує те, що ми називаємо технічними небезпеками, які є наслідком нехлюйства, непрофесійного підходу або застарілості тих чи тих аспектів. Більше того, ми пішли ще далі: окрім “мертвої води”, тобто відсутності небезпеки, має бути “жива вода”, тобто комфорт. Дуже важливо, щоб ми думали, як відновлюватимемо Україну не лише згідно з усіма найвищими стандартами, які самі визначимо, а щоб ми могли принести комфорт у наші населені пункти.
“Інформаційно-консультативний жіночий центр” уже підготував ряд продуктів із цієї теми, зокрема брошуру “Різноманітність безпеки = безпека різноманітності”, аудит безпеки територій “Безпечно для жінки — безпечно для всіх”, аналіз проведених аудитів безпеки. Це чеклисти, по яких можна пройтися співвласникам — чи самим, чи запросивши представників поліції чи органів місцевого самоврядування. Розкажіть, що муніципалітетам потрібно зробити, щоб провести такі аудити безпеки у своїх містах?
О.С.: Це надзвичайно важливо, щоб муніципалітети брали на себе ініціативу. Станом на зараз у них є всі можливості і всі важелі, щоб це робити. У нас є Національний план дій з виконання резолюції Ради безпеки ООН №1325 “Жінки, безпека””. Із початком війни Росії проти України ми оновили наші підходи з виконання організаційних аспектів проведення аудиту безпеки територій. Із 2017 року ми регулярно проводимо навчання, що стосуються аудиту безпеки території в умовах війни.
Після повномасштабного вторгнення це стало особливо важливим, і сьогодні в різних областях коаліції №1325 (так називаються групи людей і організації, які працюють у цій сфері) проводять моніторинг, який дуже часто стосується тої чи тої складової аудиту безпеки. Наша робота дещо змінилася після повномасштабного вторгнення: ми стали обов’язково залучати до проведення аудиту представників держави. Це, безумовно, поліція, ДСНС, комунальні служби. Також це можуть бути освітянські структури — залежно від того, шо ми перевіряємо. На початку ініціативна група має визначитися, що і де вона хоче перевірити. Якщо це невеликий населений пункт, то можна провести його повний аудит.
Я вже згадувала ініціативу “Сеул — безпечне місто”. Вона була цікава тим, що в Сеулі була зроблена мапа, де місця можливих небезпек були показані червоним кольором, а місця, де можна сховатися від небезпеки та отримати допомогу, були виділені зеленим: це були поліцейські дільниці, лікарні, цілодобові заклади, тривожні кнопки тощо.
Сьогодні це можливо зробити в інтерактивному форматі, і люди зможуть підключатися до такої мапи й самотужки наносити туди обʼєкти, позначені зеленим та червоним кольорами. Участь служб, про які я говорила, важлива для нас тому, що вони краще за нас бачать потенційну небезпеку. Ми не знаємо стандартів, які існують у їхній сфері, і завдяки експертам ми можемо бачити, чи ці стандарти порушено, чи, можливо, настав час їх змінити. Безумовно, дуже важливо, щоб організація аудиту безпеки відбувалася саме так.
Якщо йдеться про великий населений пункт, то спершу подивіться, яку його частину ви бажаєте перевірити. В нашій практиці це часто були мікрорайони навколо навчальних закладів — шкіл та закладів вищої освіти, тому що дуже важливо, аби шляхи доступу до них були максимально безпечними. Потім треба подумати, з яких людей має складатися група.
У ній мають бути фахівці за освітою і за досвідом. Фахівці за досвідом — це ті, хто постійно рухається шляхами населеного пункту в різний час доби. Це можуть бути люди, чиї години роботи відрізняються від традиційних, люди із сімейними відповідальностями (найчастіше це жінки), люди зі зниженою мобільністю та інші групи людей з інвалідністю. Ви можете залучати представників інших груп населення — залежно від того, хто живе у вашому населеному пункті.
Сьогодні дуже важливо запрошувати внутрішньопереміщених осіб, тому що вони є показником того, чи зручно орієнтуватись у вашому населеному пункті людям, які його не знають. Тут важливо памʼятати про небезпеки, які ми не можемо усунути.
Після цього варто намітити, які пункти, наведені в контрольному списку, є актуальними для вас. Наприклад, у нас є пункт, який стосується паркування. Паркування — це здебільшого проблема міст, у селах місце для парковки знаходять на обійстях. У списку ви побачите різні пункти, що стосуються можливості втекти чи сховатися, побачити небезпеку або не побачити її, фактор небезпеки від тварин — домашніх або диких — тощо.
Можливо, там чогось не буде, але найближчим часом на сайті інформаційно-консультативного жіночого центру має вийти новий посібник, і я радію і пишаюся цим. Це дуже важливо, що ініціативи громадської організації випередили ініціативу такої величезної структури як ООН. Посібник, який вийде, це наш спільний продукт із експертами, які працювали з ООН Жінки. Це був непростий шлях, але я рада, що ми зробили цей продукт, адже ми маємо покращувати, посилювати й розвивати інструментарій аудиту безпеки, а не торгуватися, чий аудит безпеки краще
Чому резолюція №1325 має нормативний характер і чому цей документ є необхідним до виконання? Які ще є нормативні документи, що регламентують проведення аудитів безпеки? Наскільки потрібно, щоби міста самі відчули, що в цей час аудит безпеки варто зробити пріоритетним?
О.С.: Без того, що сьогодні називається спойлером, не обійтися. В посібнику, про який я вже говорила, буде QR-код, заходячи за яким кожна громада зможе за поданою рамкою зробити свій персональний аудит безпеки території.
Щодо нормативних документів. “Національний план дій…” було створено для виконання резолюції Ради безпеки ООН. Усі резолюції Ради безпеки є обов’язковими для виконання в усьому світі, але механізму покарати тих, хто нічого не робить, немає; тому, наприклад, Росія весь час каже, що в них немає проблем, тож робити національний план дій непотрібно. Ми ж значно відповідальніші, тому Національний план дій у нас є. Він затверджений Кабміном, і це документ, який ми можемо і маємо використовувати.
Там є завдання 15.2 і завдання 19, які стосуються аудиту безпеки територій. 15.2 – це пункт, який говорить, що всі дії, які стосуються реагування на безпекові виклики, а саме аудит безпеки територій, мають робитися з урахуванням гендерного підходу. Це нормативно-правовий акт, який вимагає, регламентує, передбачає, що ми будемо його виконувати. Відповідальними там є як обласні адміністрації, так і органи місцевого самоврядування за згодою.
За згодою — це не означає не робити. Це означає робити так, як краще для вашої громади, і це дуже важливий аспект для нас. Сьогодні готуються зміни й доповнення до нашого базового закону про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, і ті пропозиції, які вже надійшли від органів публічної влади, громадських та міжнародних організацій і окремо від експертів та експерток, містять положення, яке стосується містобудівної політики.
Розмовляла Ярослава Сорокопуд
