Тема трудових відносин між управителями або ОСББ та працівниками в період дії воєнного є досить актуальною. На жаль, на сьогодні існують обставини, за яких деякі ОСББ та управителі змушені оптимізувати використання коштів співвласників та вдаватися до прийняття складних рішень та звільняти осіб, з у них є трудові відносини.
Розглядаючи цю тему у контексті воєнного стану слід зазначити, що загалом чинне законодавство не містить заборон звільнення працівника за ініціативою роботодавця, однак все ж існують певні особливості, про які варто знати ОСББ та управителям. Про них і піде мова у цій статті.
Особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця містяться у статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX. Вона передбачає можливість звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення. Ця дата є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Крім того, 1 липня 2022 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX, яким запроваджено додаткову підставу для звільнення працівника. Нею є відсутність можливості забезпечення його роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Додатково запроваджується така підстава для припинення трудового договору, як відсутність працівника на робочому місці та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. При цьому слід зазначити, що тим працівникам, які виїхали за межі території України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи на період дії воєнного стану, роботодавець за заявою працівника, який виїхав, в обов’язковому порядку надає відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. При цьому – без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбачену Закону України “Про відпустки”.
Також можливим в умовах дії воєнного стану є звільнення працівника за прогул чи систематичні прогули. Однак законодавством передбачено поважні причини для вимушеного прогулу, які напряму пов’язані із умовами воєнного стану, зокрема це:
- наявність активних бойових дій на території, де працює або проживає працівник,
- загроза життю та здоров’ю працівника та членам його сім’ї,
- евакуація особи у іншу місцевість,
- перебування роботодавця або працівника на тимчасово окупованій території,
- мобілізація працівника,
- перебування у полоні,
- повітряна тривога,
- волонтерська діяльність,
- участь у якості добровольця у територіальній обороні,
- переведення на іншу роботу.
При вирішенні питання щодо звільнення працівника також слід звернути увагу на той факт, що відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України за деякими працівниками під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада. Йдеться про працівників, які є призваними на:
- строкову військову службу,
- військову службу за призовом осіб офіцерського складу,
- військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,
- військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або
- прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.
Ці гарантії також зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у:
- районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки,
- Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України,
- відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України
після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Роз’яснення підготував юрист та волонтер Андрій Бурий, спеціально для upravbud.info
