Тямущих людей мало які життєві обставини можуть назавжди вибити з колії. От і для цього чоловіка та його родини втрата житла на його малій батьківщині не стала вироком – він зумів адаптуватися до нових обставин та стати по-справжньому корисним та потрібним у новому для себе місті. Цю історію нам розповів управитель одного з ОСББ, і нею ми відкриваємо серію матеріалів, у яких голови правлінь та управителі діляться досвідом, що може стати у нагоді колегам. Як і годиться для такого формату, історія розказана від першої особи.
Коли ми допомогли створити ОСББ в цьому у будинку і там був потрібен двірник, ми вирішили, що цю людина не має працювати на «мінімалку». Чому? Бо ми вже тоді розуміли, що відповідальну людину на «мінімалку» знайти дуже складно. І на зборах правління ОСББ прийняли рішення, що такому працівнику платитимемо на третину більше, ніж платять звичайному двірнику в аналогічному будинку. Було почали когось шукати – але й на таку зарплату знайти працівника виявилось дуже складно. До речі, з прибиральницею на той момент у нас також іще не склалося.
Тим часом я звернув увагу на чоловіка, мешканця цього будинку, назвемо його Андрієм, який із власної ініціативи став слідкувати за станом газонів. Ми розговорилися, цей чоловік виявився переселенцем з Криму, підробляв таксистом і – вочевидь – потребував регулярнішої роботи.
Спершу ми запропонували йому обслуговувати газони вже на платній основі. Протягом тижня він підготував усі газони на прибудинковій території, а далі запропонував нам іще й послуги двірника: газони росли не так швидко, щоб ними регулярно займатися. А двір потребував втручання фахівця. Ми радо пристали на його пропозицію, тим паче з рівнем оплати він був згоден.
Іще через деякий час до правління ОСББ звернулася дружина Андрія та запропонувала допомогу з прибиранням під’їздів, адже в нас досі не було прибиральниці. Ми й на це погодилися. І почалося. Практично щоразу, прибираючи прибудинкову територію та під’їзди, вони звертали увагу на різноманітні дрібниці, які потребували втручання господарів. То скло хтось розбив, тож воно потребувало заміни, то на стіні хтось видряпав непристойність, то кахельна платка відпала. Про всі подібні дрібниці новоспечені працівники повідомляли мені. Я робив висновки: помічають, значить небайдужі.
Як управитель, зайнятий на кількох будинках я не міг постійно, 24 години на добу, бути в цьому будинку. А наші підрядники, що обслуговували ліфти, вивозили сміття абощо, нерідко приїздили з актами виконаних робіт саме в той час, коли мене не було на місці. Впевнений, що інші менеджери будинків мене зрозуміють. Спершу я попросив Андрія разом забрати акти та рахунки. А потім вирішив, що все ж таки він – людина, яка неодноразово доводила мені свою порядність, тож йому слід довіряти. Тож дав його контакт, а також контакт його дружини, як довірених осіб, усім підрядникам, тож при потребі документи мені стали передавати через них.
Але це був все ще лише початок. Після створення ОСББ ми встигли намучитися з пошуком майстрів, які виконували би для нам поточні дрібні ремонти та “закривали” би аварії. Думаю, ви й самі прекрасно знаєте, що майже всі слюсарі та майстри воліють працювати неофіційно та хочуть отримувати кошти готівкою. Знаючи про цю нашу проблему, Андрій-двірник запропонував ОСББ свою допомогу. Ми вирішили спробувати і швидко переконалися в тому, що він, як то кажуть, був людиною “з руками”, та ще й власних інструментів у нього було чимало. Тому він став відповідальним іще й за різноманітний дрібний ремонт у будинку. Не безкоштовно, звісно – тож його зарплата також почала зростати.
Зрозуміла річ, що я не мовчав, а розповів головам правлінь сусідських ОСББ про те, як мені пощастило з таким працівником. Вони мали приблизно такі ж проблеми, що і я насампочатку. Тому я не здивувався, коли побачив, що до Андрія стали звертатися з сусідніх будинків. Комусь треба було двір прибирати, комусь – газон косити, комусь вже взимку – сніг прибрати чи ожеледь почистити. Ви самі знаєте, як буває з двірниками і які люди нерідко звертаються до подібних професій. Десь двірник запив і пропав на пару днів – вже звертаються до Андрія або його дружини за допомогою.
Так, крок за кроком, ця працьовита сім’я адаптувалася в нашому районі. З часом від простої допомоги, через роботу різноробами, вони доросли до власної справи. Замовників же було все більше, гріх цим не скористатися. Невдовзі вони зареєструвалися як підприємці та почали надавати послуги вже декільком будинкам з ОСББ. Десь прибирали двори та під’їзди, десь ремонти робили, десь займалися справжнім ландшафтним дизайном за домовленістю з правліннями. А почалося все з газонів!
Ось така історія переселенця з Криму, який пройшов шлях від двірника до підприємця, що працює з декількома будинками. А все завдяки тому, що був і роботящим, і ініціативним, та ще й безкорисливим. Від грошей не відмовлявся, звісно, але й працювати від паркану до обіду не хотів. Я вважаю, що саме таких людей нам дуже не вистачає. Люди мають знати про подібні можливості, тому був би вдячним, якби моя історія допомогла познайомити більше голів правлінь ОСББ та управителів з подібними людьми і навпаки. Адже такі знайомства принесли би дуже велику користь нашим будинкам.
