На самому початку війни активісти руху ОСББ зі всієї України миттєво включилися у волонтерську діяльність, допомагали переселенцям та військовим. Тут немає нічого дивного — адже ОСББ мають непересічний досвід об’єднання та координації зусиль, ефективної взаємодії з місцевою владою.
Прикладом такої тенденції є ОСББ міста Южного на Одещині. В їхньому середовищі у перші ж дні війни виник волонтерський штаб, який очолив голова правління двох ОСББ Ілля Юрченко. Управбуд поспілкувався з ним у форматі стріму та підготував на його основі інтерв’ю. З другої частини ви дізнаєтесь, яку роль відіграли ОСББ у взаємодії з переселенцями, які шукали допомоги в місті Южному, чому досвід та можливості ОСББ виявилися важливими в такій допомозі та чому ОСББ не зобов’язані звітувати про військовозобов’язаних переселенців.
Читайте також: “Чати ОСББ в Южному спершу слугували системою оповіщення для усього міста”, – Ілля Юрченко
Розкажіть про переселенців, які приєдналися до вашої громади міста Южне. Як ви налагодили взаємодію з ними?
Рух переселенців можна порівняти із хвилями. Спершу дуже багато їхали до міста, але здебільшого транзитом. Але з часом стали виїздити в зворотному напрямку. Наприклад, звільнили якийсь населений пункт між Миколаєвом та Херсоном — люди виїхали назад.
Біженці часто заїжджали до нас дорогою до Одеси, бо їм тут подобалося, і ми мали можливість надати їм допомогу. На старті ми запитували, хто готовий надати житло переселенцям, і люди відгукувалися — ми ще не мали перших переселенців, але у нас уже були 30 квартир у будинках з ОСББ, які люди готові були надати безкоштовно або за сплату комунальних послуг.
Як волонтерський центр, ми допомогли міській владі облаштувати пункт тимчасового розміщення ВПО, залучили підприємців, які надали нам ліжка, матраци тощо. До нас у місто надійшла гуманітарна допомога від наших друзів-волонтерів, тож ми забезпечували переселенців гуманітарними наборами. Я запропонував зробити єдине вікно для всіх переселенців міста, щоб могти вирішити всі питання ВПО в одному місці.
Наш штаб волонтерів дуже тісно співпрацював із міською владою, тож ми змогли запустити такий центр у Будинку культури. Туди ми й направляли усіх ВПО, бо там були представники управління соцзахисту, які реєстрували переселенців, надавали їм довідки, направляли дітей у школи та садочки тощо — там був повний спектр сервісу для ВПО. Іще ми забезпечили створення окремого чату із взаємодопомоги, де люди просили та пропонували речі. Люди в нашому місті готові відгукнутися на прохання про допомогу, тож цей чат досі функціонує — тепер про допомогу там просять не лише переселенці, а й місцеві мешканці, які опинились у складних життєвих обставинах.
Ми продовжуємо працювати з ВПО, особливо з тими, хто волонтерить. Є люди, які організовують у місті толоки, і нам хочеться їх підтримати. Наш штаб відслідковує таких людей і в якості заохочення надає їм додаткову допомогу.
Чи змінилася робота з переселенцями від початку війни і дотепер?
Сьогодні ми майже всю роботу із ВПО передали міській владі, яка має для цього більше ресурсу. Але ми створили певні сервіси, до яких мають доступ переселенці.
Найперше, це наш чат взаємодопомоги. Крім того, ми майже три місяці проводили курси з медичної допомоги. Їх вів сертифікований лікар-анестезіолог з обласної лікарні, наш волонтер. Такі курси ми проводили і для наших мешканців, і для переселенців.
Зараз, у зв’язку з тим, що люди вигорають чи отримують психологічні травми, у нас є волонтерка-психологиня. Вона проводить групові та індивідуальні зустрічі. До неї звертається велика кількість людей, і це переважно переселенці, хоча звертаються і військові. Про ці ініціативи знає міська влада, тож у випадку, коли туди звертаються із проханням надати таку допомогу, міська влада пересилає цих людей до нас.
Ще ми долучилися до юридичного супроводу людей, яким потрібна була допомога з паперами — наприклад, коли помер хтось із родичів. Ми організували окрему зустріч із правоохоронними органами, зокрема прокуратурою — там ми з’ясували усі питання із цього напрямку і зрозуміли, що самі можемо консультувати людей із цього приводу. Старт процесу відбувається у прокуратурі, тому ми всіх направляємо туди. Інші громадські огранізації також надають людям юридичний супровід, і все це їм допомагає.
Чи допомагає міська влада тим людям, які здають переселенцям квартири? Чи залучене в цей процес ОСББ?
ОСББ у нас залучене до збору заявок на отримання гуманітарної допомоги. У нас організований певний сервіс. Одна з міських благодійних організацій змогла залучити багато гуманітарки: у них було 30-35 тонн продуктових наборів. Вони спробували самостійно організувати видачу допомоги, але це виявилося надто важко, люди довго стояли в чергах і навіть були конфлікти. Тому це все централізували через органи міської влади, а збір заявок стали проводити через ОСББ. Голова правління записує ВПО — незважаючи на те, що переселенці отримують окрему допомогу в міському штабі — й несе заявки на гуманітарну допомогу в міську раду. Там їх сортують і передають в організацію, що надає допомогу. В організації обдзвонюють людей і призначають їм дату і час, коли вони зможуть забрати допомогу.
Як працює інформаційна допомога переселенцям?
У рамках роботи волонтерського центру ми зверталися до людей, щоб ті, хто має кілька квартир або порожнє помешкання, поділилися цим майном із тими, хто його потребує. Ми зробили реєстр, у нас була особа, яка накопичувала цю інформацію та співпрацювала із переселенцями. Їй дзвонили люди, готові надати своє житло, і озвучували умови, на яких вони могли це зробити. Коли переселенці приїжджали, ми відправляли їх у Палац культури, де також була наша людина. Там дзвонили нашому координатору ВПО, і їх розселяли.
Ця інформація розповсюджувалася і через чати взаємодопомоги, людям пропонували долучатися до ініціативи і в інших питаннях. Наприклад, якщо у квартиру заїжджала сім’я з немовлям, потрібне було дитяче ліжечко. Або можуть заїжджати люди з інвалідністю — для них у нашому штабі є колісні крісла, ходунки тощо. Люди різні, і допомога їм потрібна різна. Комусь памперси дорослі треба, комусь іще якісь специфічні речі, і люди звертаються з такими запитами до нас. Ми передаємо ці потреби до більших волонтерських центрів та фондів, які нам допомагають та передають потрібне.
Розкажіть про ваш досвід із працевлаштування переселенців.
В ОСББ, яким я керую, ми працевлаштували переселенку на сезонну вакансію озеленювача, з 1 квітня по 30 жовтня.
У місті було багато переселенців, і я подумав, що було би добре знайти озеленювача саме серед них. Я опублікував оголошення в чаті взаємодопомоги, і на моє повідомлення відгукнулося кілька людей. Під час співбесіди перша людина сама не захотіла у нас працювати, а інша жінка, яка прийшла разом із подругою, звикла займатися землеробством і має певний досвід такої роботи. Вона погодилася, тож ми оформили трудові відносини.
Я знаю, що люди, які прибули до нас з інших регіонів, часто мають дистанційну роботу, тож безпосередня зайнятість у місті їм не потрібна. Вони приїжджають до нас і мають де відпочити, бо місто гарне, і відчувають себе в безпеці. У нас запустилося багато будівельних майданчиків, де до повномасштабного вторгнення працювали люди з інших міст, які виїхали після 24 лютого. Будівельні майданчики закрилися, але в червні запустилися знов, і потрібні були будівельники, тож переселенці пішли працювати на ці місця.
Чи зобов’язувала вас міська влада звітувати про переселенців призовного віку, які прибули до вас?
Ні. Моя позиція така, що ОСББ займається винятково співвласниками. У нас є реєстр співвласників, і ми працюємо з ними. З тими, хто просто проживає в квартирі, ми не працюємо. Я не хочу знати, хто просто живе в квартирі, для мене це зайва інформація, і я не хочу нею розпоряджатися та кудись її передавати.
Мені не дуже зручно таким займатися, тому я згодився допомагати людям лише з огляду на воєнний стан. Я не відслідковую, хто в яку квартиру заселився, військовозобов’язана це особа чи ні. Мене це не стосується, я працюю винятково зі співвласниками, із тими, хто володіє квартирою. Інше мене не цікавить.
Чи має ОСББ юридичне право на збір заявок та обробку персональних даних осіб, які не є співвласниками?
Я не збираю ці дані проти волі людей, які їх надають. Це чіткий перелік питань для людей, які бажають подати заявку на отримання допомоги. У цій формі просять ПІБ, номер телефону та статус особи. Ці дані ми передаємо для подальшого опрацювання: я передаю опитувальник до міської ради. Якщо людина не бажає надавати цю інформацію про себе, ми не можемо чинити проти її волі.
Міська влада використовує нас, аби надавати допомогу людям, які її потребують. Напевно, іншого шляху немає — або ж треба створити дуже велику кількість пунктів прийому заявок і залучати більше людських ресурсів, щоби грамотно забезпечити видачу допомоги. Серед голів ОСББ є люди, які не могодилися виконувати цю роботу, й від цього страждають насамперед ті, хто живе в їхніх будинках.
