Історії успіху

“Мені хочеться, щоб не тільки у моїй квартирі було добре, а й і в усьому будинку”, – Влада Русіна

Нещодавно в Україні було проведено гендерно-фокусоване дослідження створення та розвитку бізнесу у сфері управління багатоквартирними будинками – перспективної справи, з огляду на реформу в сфері ЖКГ України. Воно, зокрема, показало, що що жінки-управительки, на відміну від чоловіків, акцентують на можливості мати вільний графік та бути “самою собі господаркою” – можливість працювати та розвивати свою професійну діяльність за наявності додаткового навантаження. Зазвичай воно проявляється у вигляді, наприклад, домашньої неоплачуваної роботи, якою жінки-респондентки опікуються більше, ніж чоловіки, або ж у декретній відпустці.

Ми поспілкувалися з Владою Русіною – головою правління одного з київських ОСББ. Перебуваючи у декретній відпустці по догляду за третьою дитиною, вона зуміла не лише опанувати зовсім нову для себе професію, але й досягти чималих успіхів та зацікавити у своїх послугах мешканців інших будинків. Влада поділилася з нами своєю історією, яка доводить: в деяких професіях декрет – це не лише не завада для діяльності, але й гарна можливість проявити власне лідерство.

– Владо, розкажіть про обставини, перебуваючи в яких ви вирішили взяти на себе управління багатоквартирним будинком? 

Ми з чоловіком придбали квартиру, і коли почали жити в новому будинку я побачила –  скільки є проблем, які треба вирішувати. Крім того, я не відчувала, що тодішня управляюча компанія докладає достатньо зусиль, щоб утримувати будинок в нормальному стані та не допускати погіршень. В той час я перебувала у декретній відпустці по догляду за третьою дитиною та мала достатньо часу, щоб активно цікавитись тим, що відбувається в нашому будинку. Однак на першому етапі я навіть не входила до складу ініціативної групи зі створення ОСББ.

Я взяла ініціативу у свої руки, коли більше ніхто у будинку не захотів зайняти посаду голови правління. В чому була мотивація? Я не могла спокійно спостерігати за тим, як праця інших людей, які побудували цей будинок, не цінується і він поступово занепадає. Мені хочеться, щоб не тільки у моїй квартирі було добре, а й і в усьому будинку.

Ми організували ОСББ у 2016 році, а взяли будинок в управління у 2017 році. За цей час ми вирішили багато нагальних питань у будинку та поступово покращуємо його стан. Я розібралася у питаннях функціонування газових котельних та в багатьох інших технічних питаннях, тож тепер дуже часто консультую співвласників інших будинків, які опинилися у подібних ситуаціях.

– Як ви організували свою роботу як управительки, у поєднанні її із декретною відпусткою?

Це було дуже важко, оскільки я дуже багато часу приділяла вивченню питання управління будинком та власне цій роботі. В якийсь момент у мого чоловіка склалося враження, що мене немає в сім’ї і було доволі складно. Але зараз все змінилося. По-перше, я намагаюсь обмежити робочий час і не продовжувати працю вдома на вихідних, та вечорами, а по-друге, він також зайняв позицію керівника команди і між нами вже сформувалося взаєморозуміння. Для того, щоб я могла відвідувати курси та працювати управителькою, ми запрошували няню. Але няня в нас була б і так, тому що для мене це є необхідним фактором. На початку в мене приймальними були усі години і я більше часу приділяла роботі, ніж родині.

Декретна відпустка – це той час, коли є достатньо можливостей, щоб займатися ще чимось, окрім дитини. В моєму випадку, я дуже не хотіла бути просто домогосподаркою, тому для мене це було можливістю для реалізації мого потенціалу.

– Чи стикалися Ви у своїй роботі із стереотипами з боку мешканців будинків, пов’язаних із тим, що ви жінка, або із фактом того, що ви поєднуєте управління будинком та декретну відпустку? 

З боку деяких – так. Але здебільшого, співвласники мого будинку повірили в мої сили і підтримують.

– Як вам вдається узгодити свої пріоритети, чи вдається не розриватися між роботою і родиною? 

Мені далося це з часом. Я намагаюся все встигнути, але є задачі домашні, є робочі. В залежності від дедлайнів та важливості питань пріоритети змінюються. Беззаперечним пріоритетом є родина. Навички делегувати та вирішувати питання поступово. Зараз я наймаю собі помічника, вже найняла інженера. Допомогає чоловік. Але я чітко розставляю межі де в мене робота, а де сім’я.

Як я вже казала, на початку я весь свій час приділяла роботі. Я намагалася економити кошти співвласників і все робила сама. Зрештою, виходило, що замість 8 робочих годин на день я працюю 12-14. Зараз я розумію, що кожен має робити свою роботу і я наймаю відповідних професіоналів для виконання завдань, що належать до сфери їх діяльності.

Я б радила усім жінкам одразу делегувати та вчитися розставляти пріоритети. Варто чітко розподіляти – де робота, а де сім’я. Крім того, чітко визначити які дні та години є приймальними, щоб співвласники багатоквартирного будинку були інформовані в який час вони можуть звертатися до вас із питаннями.  Коли твоя робота фактично знаходиться там, де ти живеш, дуже складно зберігати ці межі. Зараз я ставлю телефон на беззвучний режим ввечері та на вихідних, цей час належить тільки мені і моїй родині.

– Чи запропонували Ви зміни в будинку, які покращують життя родин з дітьми? Які саме?

З багатьма мешканцями я в дружніх стосунках, мені подобається опікуватись питаннями, які покращують життя в будинку та радують наших жителів. Було кілька моментів, які покращили життя родин з дітьми. Це і облаштування прибудинкової території лавочками для відпочинку, біля секцій та на дитячому майданчику, і поліпшення самого дитячого майданчику. З однієї стінки ми зробили дошку для малювання, закупили широкий пісочник з дахом, облаштували декоративною огорожею, а також реалізували безпекові заходи. У будинку провели модернізацію в ліфтах – облаштування датчиками руху дверей, щоби мами з візочками та дітками могли спокійно та безпечно зайти в ліфт.

Деякі мами також долучаються до створення цікавого простору для дітей, приносять іграшки для всіх і залишають їх на території, поділились «бізі-бордом» -розвивальними дошками для малечі (ми їх закріпили стаціонарно). Також з надією обговорюються питання влаштування спортивного майданчику для дітей старшого віку.

– Що вас надихає продовжувати займатися власною справою? 

Бувають різні настрої. Іноді втомлюєшся від обсягу проблем, які треба вирішувати «на вчора», бо результат очікую не тільки я, а й співвласники 258 квартир. Але коли досягаєш результату, розв’язуєш певне завдання – стає морально легше, позитивний результат надихає працювати далі. А коли цей результат іще й помічають люди, це мотивує! Мені подобається господарювати в будинку, доглядати за системами, міркувати над проектами які принесуть суспільну користь та благо, тому, власне, ще й тримаюсь, незважаючи на те, що ця праця виснажлива і не проста.

Бесіду вела експертка проекту “Управбуд”, юристка Марія Осипчук

Схожі статті