Фонд енергоефективності системно працює над розробкою пропозицій для актуалізації норм законодавства у сфері енергетичної ефективності з метою його удосконалення та усунення неточностей у трактуванні його положень. Це необхідно для того, щоб впровадити дієву та зрозумілу систему для реалізації заходів з енергоефективності у житловому секторі України.
Зокрема, результатом такої роботи стало затвердження профільним міністерством Мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель та змін до Методики визначення енергетичної ефективності будівель, над якими спільно працювали фахівці Фонду, Директорату Мінрегіону, RST, провідні науковці і енергоаудитори.
Ці зміни дозволяють проводити термомодернізацію поетапно, а також більш ефективно планувати фінансування заходів та подальші роботи, щоб зменшити енергоспоживання будівлі.
Однак, після прийняття змін до Методики і Мінімальних вимог також потребують нагального оновлення “Порядок проведення сертифікації енергетичної ефективності будівель” і форми енергетичного сертифікату. Невідповідність нових вимог до визначення класу енергоефективності старій формі сертифікату створює невизначеність для енергоаудиторів, яку вони не можуть вирішити “на свій розсуд”, ризикуючи втратою кваліфікаційного атестату.
Зміни до цих документів мали бути затверджені паралельно з вищезазначеними документами, але наразі вони досі знаходяться на фінальній стадії розробки в Мінрегіоні. Затягування вирішення цієї проблеми фактично зупиняє процес сертифікації будівель.
Крім того, потребує врегулювання питання сертифікації енергоефективності при проектуванні. Наразі воно регулюється двома законами “Про регулювання містобудівної діяльності” та “Про енергетичну ефективність будівель”, згідно яких необхідне залучення до розробки проектної документації одночасно інженерів-проектувальників та енергоаудиторів.
Це в свою чергу, призводить до здорожчання, ускладнення та подовження процесу проектування. Сертифікат на стадії проектування відображає лише проектні характеристики об’єкту будівництва (неіснуючої будівлі чи існуючої), який може бути ніколи не побудований, або не термомодернізований (наприклад, якщо співвласники не знайшли фінансової спроможності впровадити обрані заходи).
“На наш погляд, це не відповідає діючий системі проектування та потребує врегулювання. Введення таких вимог іншим законом в деякій мірі зламало та внесло купу невизначеностей в і так не ідеальну систему проектування”, – зазначив Єгор Фаренюк, технічний директор Фонду енергоефективності.
Термомодернізація є не настільки складним видом робіт, як нове будівництво чи реконструкція будівлі в цілому. В більшості випадків при впровадженні енергоефективних заходів не потрібно отримувати дозвіл на виконання таких робіт або отримувати акт про прийняття об’єкта в експлуатацію.
Однак, під час розробки проектної документації слід керуватись положеннями низки нормативних актів і стандартів, які в більшості розроблені з фокусом на нове будівництво та не враховують ситуацію, коли роботи проводяться на вже побудованих об’єктах без призупинення їх експлуатації. Це призводить до ситуації, коли деякі вимоги таких норм та стандартів неможливо виконати.
Враховуючи вищенаведене, для системного вирішення проблем у сфері енергоефективності в Україні фахівці Фонду вважають за необхідне внести наступні зміни та розробити документи, у порядку їх пріоритетності:
– зміни до Закону України “Про енергетичну ефективність будівель” – для введення виду будівельних робіт “термомодернізація” та розроблення сертифікату енергетичної ефективності після завершення будівництва, а в проектній документації енергетичні показники розраховуються та відображаються за формою встановленою новою редакцією ДБН В.2.6-31;
– зміни до ДБН В.2.6-31 “Теплова ізоляція та енергоефективність будівель” – щодо розділу “Енергоефективність” (форма відображення енергетичних показників аналогічна формі сертифікату, розрахунок здійснюється за Методикою визначення енергетичної ефективності та ДСТУ Б А.2.2-12);
– розробка та прийняття “Порядку розроблення проектної документації для термомодернізації будівель” – для спрощення і систематизації вимог до розроблення проектної документації за цим видом будівельних робіт для будівель різного функціонального призначення.
“Першими двома пунктами також вирішується проблема виконавців – проектну документацію розробляють інженери-проектувальники, сертифікацію енергетичної ефективності проводять після завершення будівництва або впровадження енергоефективних заходів – енергоаудитори. Третій документ усуває варіативність при проходженні експертизи проектів та компілює усі основні та раціональні вимоги нормативних актів при проведенні термомодернізації будівель”, – прокоментував запропоновані зміни Єгор Фаренюк.
– зміни до ДСТУ Б А.2.2-12 “Метод розрахунку енергоспоживання при опаленні, охолодженні, вентиляції, освітленні та гарячому водопостачанні” – щодо уточнення варіативних методів розрахунку енергоспоживання та синхронізацією зі змінами до Методики;
– зміни ДСТУ Б В.2.6-189 “Методи вибору теплоізоляційного матеріалу для утеплення будівель” – щодо уточнення методів розрахунку опору теплопередачі.
“У Фонду немає достатніх повноважень для зміни тих чи інших законотворчих документів. Однак, у нас є розуміння проблем, бо ми працюємо в практичній площині, є бачення, як їх можна вирішити”, – зазначив Єгор Фаренюк.
За його словами, Фонд енергоефективності і надалі готовий співпрацювати із Мінрегіоном, який є ключовим органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, не дивлячись на те, що велику кількість ініціатив Фонду, які могли би усунути існуючі бар’єри для запуску масштабної термомодернізації, було відхилено або не взято до уваги раніше.
“Впевнений, що ми зможемо досягти консенсусу по всім ключовим питанням та разом забезпечимо повноцінну роботу галузі енергоефективності”, – додав технічний директор Фонду.
