Моя оселя Управління

“Все починається зі здорового планування, де люди вміють між собою домовитись щодо вигляду двору”, – Ксенія Ніколс.

Нещодавно Управбуд розпочав нову рубрику, присвячену ландшафтному дизайну у багатоквартирних будинках. У цьому матеріалі ви маєте можливість прочитати про безпеку дворів для мешканців, про вертикальне озеленення та про те, як реалізувати всі задумки та ідеї ландшафтного дизайну, які вам приглянулися, саме у вашому дворі. Про це нам у ході традиційного стрім-інтерв’ю розповіла Ксенія Ніколс, ландшафтна дизайнерка, яка має понад 15 років практики у цій сфері.

 

Про вандалізм

Вандалізм – це соціопсихологічна поведінка, яка не залежить від оточення. Ми з чоловіком любимо дивитись документальні фільми. У кінці 60-х думали, що в кримінальному оточенні обов‘язково народжуються кримінальні елементи, але якщо хтось із хорошої сім‘ї, то він ніколи не буде скоювати злочин. Це неправда. 

Є навіть теорія поплавка. Усе залежить від часу. Якщо тривожні часи, то й люди в цілому стають тривожні, їм потрібно кудись викидати агресію. Тоді зростає кількість злочинів, вандалізму, насильства в сім‘ях, насильства над тваринами, і ніяке оточення це не виправить. 

Буває так, як у нас після війни. Краси не було, але всі дивились у майбутнє, намагались забути погане. Загальний оптимізм і бажання об‘єднатись, зробити щось хороше для свої дітей вплинуло на те, що тривалий час була досить низька криміногенна обстановка та досить умотивоване населення. Це, на жаль, дизайном не лікується. Це питання до соціологів. 

 

Про безпеку дворів для мешканців

Росіяни проводили дослідження (вони, на жаль, попереду нас у дизайні) і виявили, що скло є безпечним для під’їзду. Просто ми неправильне скло використовуємо. Воно має бути міцне, броньоване. І коли ти в під’їзді бачиш, що твориться на вулиці, ти себе безпечніше почуваєш. Або коли вертаєшся додому, то бачиш, що хол освітений, є скло в дверях, і тебе ніхто за ними не чекає. Ти себе набагато комфортніше почуваєш. Щодо двору, який проглядається, то тут головне не перефанатіти, тому що коли є тільки дерева і тільки газон, ми обіднюємо природу і самих себе. Мають бути якісь яруси, композиційні групи. 

Якщо дозволяє площа, то створюються екотони – це якась пляма, мінімум 4х4, в якій живуть мікроорганізми, можуть бути птахи, і є домовленість, що ми туди не ходимо, щоб не турбувати цей світ. Я розумію, що в нас дуже багато людей вважають себе експертами в ботаніці, у  ландшафтному дизайні, ставлять всім діагнози, розказують, що от це викликає алергію, тут будуть оси кусати дитину, алича буде смітити. 

У деяких європейських країнах вже догрались і довичищали двори до того, що в них майже не залишилось деяких видів: тої самої кропиви або диких груш тощо. Все це вони зараз почали залучати назад. Контакт дитини з природою формує здорову дитину. Хто жив у селі, прекрасно знає, що можна жити і з аличою в дворі. Якщо тихо ходити і не бігати, то оси не покусають. Це все необхідний досвід.

Про самодіяльність мешканців в намаганні “дизайнити”

Я люблю людей-садоводів. Я не люблю людей-декораторів, які з пластику та зі сміття роблять прикраси для клумб. Прикрашання нашого життя – це настільки тонка грань… Я за здорову переробку сміття, тобто аби воно пішло в контейнер, а не перетворювалось у прикраси клумб. Я проти того, щоб робити смітники з клумб, чесно. 

Треба все пояснювати якось людям. Все починається зі здорового планування, де люди вміють між собою домовитись щодо вигляду двору. Наприклад, давайте зробимо монопосадку з 15-ма видами рослин, із тим же жасмином, який дає запах, або вейгелою. Можна навіть посадити щось їстівне, як от іргу – це прекрасний високий кущ, який гарно цвіте, дає їстівні ягоди, а осінню має гарний колір. Можна відвести дві-три клумби на експерименти. Грайтесь, експериментуйте, саджайте разом із дітьми. Колись хтось проводив експеримент: попросили дітей допомогти посадити зернинки і потім за ними доглядати ціле літо. А діти перед тим обривали клумби дуже жорстоко. Так ось вони перестали, бо було дуже шкода свою рослину зривати, яку виростив.

 

Про капітальний ремонт та перепланування

Я зараз знову звернусь до Дарниці, тому що туди я потрапила на запрошення своєї подруги, а подруга – активна мешканка. Вони намагаються створити ОСББ, сподіваюсь, їм вдасться. Поки що вони в позиції людей, які мають двір, мають запит, потреби, бачення, але не мають коштів. Думали також, що не мають важелів. Все ж таки вони об’єднались. Двоє представників (моя подруга та ще одна активна дівчина) почали регулярно приходити в місцевий ЖЕК та до місцевого депутата. 

Вони його переконали, що, ось, ви і так виділяєте кошти на благоустрій дворів, ви це робите по якійсь накатаній схемі, але зробіть це по нашій потребі. У нас не відповідає запит на місця відпочинку. Тих лавочок, які є, мало і вони в неправильному місці. Ми хочемо, щоб їх переставили в інше місце, щоб відсипали майданчик гравію і щоб досадили живопліт від парковки, а також поставили ще один ліхтар (є два, а третього не вистачає). Вони два роки це довбали, але в них вийшло. Спочатку вийшло вибити лавочки, а потім доставили ліхтар. 

Я розумію, що вода камінь точить, і домовитись з місцевою владою, аби зробили так, як нам зручно, все-таки можна. Тяжко, але можна. Це і є капітальний ремонт. Вони не знають запиту мешканців. Погано, коли мешканцям абсолютно байдуже, вони зранку побігли на роботу, а ввечері ніхто не дивиться, що в дворі. Капітальний ремонт – це відновлення того, що було пошкоджено. Зносився асфальт – поновили, сточився бортик – поновили, якесь дерево впало – посадили нове. Але принципово баланс території не змінюється, конструкція і напрямок доріжок – також. А перепланування – це створення нового проєкту з використанням позитивних моментів старого, але із введеннями нових елементів чи виправленням недоліків. 

До того ж перепланування – це не обов’язково оновлення всього двора. Дуже яскравим прикладом був той великий двір на переплануванні дворів у Львові. Мешканцям набридло, що депутати поставили “на відчепись” маленький дитячий майданчик з пісочницею і вважають, що виконали свій обов’язок. Там в основному молоді люди з малими дітьми, і вони чітко порахували свої потреби: їм треба 6 гойдалок для такого віку, 4 гойдалки для старшого віку. Підлітки теж катаються на гойдалках, але більш екстремально. Вони порахували, скільки їм треба парковок – виявилось, треба менше, ніж було насправді в тому дворі. Вони зрозуміли, що їм хотілось би більше зелені досадити, до того ж такої, за якою не треба доглядати: дерева, кущі та лугова трава, яка коситься два рази в сезон. 

Це і було великим класним екотоном, в якому вони могли з дітьми час від часу по стежинках проходити. Вони зрозуміли, що їм не подобається, що вони хочуть забрати, а що додати. Це був великий плюс, бо коли до них прийшли із пропозицією перепланування, то отримали великий список, який вже давно був складений. Все було зроблено недорого, бо є вже передбачений певний бюджет, деякі фірми дають дисконтні ціни. 

Ви можете стати самі собі “ProZorro”, самі провести тендер та дослідження. Але потрібно мати людину з необмеженим часом, адже коли обираєш для себе матеріали, витрачаєш дуже багато часу: дзвінки, перевірки і домовленості, щоб тебе не забули. Якщо розумієш, чого хочеш досягнути, то не обов’язково освоювати весь двір. Коли є великі двори, то є зони пониженого фокусу.

Про дерева на ділянці

Якщо є дорослі дерева, то вони майже не потребують догляду. Варто тримати в  голові, що раз в рік чи два роки треба викликати спеціаліста по обстеженню дерев. Вони зараз вже фомуються більш активно. Хоч раніше вони теж були, але їх існування та необхідність не були на слуху. У Львові вони називаються “Двірники Львова”, і ця група, я бачу, буде поширювати свій досвід на інші міста. Обмін досвідом з ними планує зробити Маріуполь, Чернігів і, я надіюсь, зробить Київ. У будь-якому випадку до них можна звертатись. Якщо вам цікаво, можу дати контакти, щоб до них звертатись. 

Люди, які раніше не мали свого саду, думають, що дерева набагато дешевші (два нулі від того, що коштує диван), але насправді деколи і більше. Якщо би ми говорили про приватний ландшафтний дизайн, то його вартість не менша ніж свого будинку. 

Коли ми говоримо про якесь таке оточення, то тут помилка людей, що вони думають, наче можуть отримати пишні розарії , гортензії чи одразу великі дерева, але потім йдуть на розсадники і розуміють, із чим це пов’язано. Відповідно для міста є проєктування ландшафтного дизайну зменшеного догляду. 

Ми не використовуємо вибагливі рослини. Наприклад, троянди ми залишаємо любителям, які вирощують їх під вікнами та самі за них відповідають. Ми бачили в радянському союзі розкішні розарії, але це дорога річ. Думаю, управителі зіткнуться з тим, що в них перші два-три роки буде дуже ретельний догляд за ділянкою, але плюс правильного підбору рослин і правильної стратегії розвитку ландшафтного дизайну в тому, що в наступні два роки догляд скорочується, а в ідеалі через 5 років має припинитись. 

Польща зараз використовує лугові рослини і масиви кущів, тому що вони через 5 років вже не потребують такої уваги, догляду і поливу. Хай у мене пальцями не тикають, але далеко не всі злакові викликають алергію. Тому мамам, які дуже переживають за своїх дітей, не потрібно ставити гіпотетичні діагнози, а треба ходити до спеціалістів та виясняти, на що саме є алергія, і не забирати в дітей можливість гуляти по вулиці, існувати в природі. Натомість розуміти організм і те, що насправді шкодить дитині.

Про вертикальне озеленення

Де мало місця – піднімаємось вверх. До речі, так само дикий виноград дуже добре захищає стіни від нагрівання. Я бачила, що багато народу утеплює свої старі будинки. Було би добре одразу проконсультуватись з архітекторами чи проектувальниками, щоб покриття витримувало виноград. Це хороше рішення, бо він добре охолоджує південні сторони будинку. Хтось боїться, бо ніби так будуть злодії до балкону лазити. Тут вже між собою можна домовитись. Хто хоче –нехай обрізає біля балкону виноград.

 

Як реалізувати ідею ландшафтного дизайну у своєму дворі

Запрошення архітектора або ландшафтного дизайнера я підтримую. Добре займатись самоосвітою, але треба залучити професіоналів. Або замовити консультацію, або замовити цілий проєкт. Є ландшафтники, які pro bono роблять скетчі, малюнок, по якому вони можуть підказати зонування. У багатьох моїх колег і в мене самої колись був період, коли ми працювали pro bono. Тоді по цьому генплану можна рухатись. Якщо скласти бюджет і стратегію розвитку, знати, що за чим та скільки це буде коштувати, ти принаймні зрозумієш, на що ти акумулюєш гроші.

Так зараз робить Тустань – вони живуть на пожертвах і не можуть все зробити зразу, але в них є стратегія, вони розуміють, що за чим, і вони підзбирують на кожен етап. Таким чином вони йдуть до мети і реалізовують всю свою задумку.

Після формулювання стратегії мусить бути співбесіда з мешканцями. Треба вияснити, чи відповідає територія їхнім потребам: які проблеми закриті, а які – ні. Треба зробити опитувальник. Дуже гарно це роблять прибалти. Вони роздруковують великий лист у під’їзді або відкривають якісь інтерактивні карти в Інтернеті. Вони клеять стікери, де люди різними кольорами відмічають місця, в яких вони відпочивають, і якою активністю займаються. По цих стікерах бачать, які місця використовують найбільше, і яких категорій в цьому місці найбільше. Виходячи з цього, проектувальникам потім набагато легше спроєктувати територію. Дійсно все починається з опитування, з вияснення потреб, які потім стають завданням для проектувальника.

Також на етапі створення опитування доцільно зробити геодезію, картографічний знімок території. Потім, звичайно, наступає організаційний момент – прийняття рішень. Знайти домовленість – це питання зборів. Що в нас завжди дуже складно.

Можна це зробити самостійно, але тоді потрібна консультація. Можна зробити і самостійно на свій хлопський розум, використавши лише одну чи дві години консультації, але вже отримати достатньо інформації, щоб розташувати все якось цікаво, грамотно і можливо ще щось додати.

Однак, звісно, краще найняти спеціаліста. Як приклад: є один такий чудовий архітектор Марко Савицький. Йому вдалося попрацювати в Австрії, куди його запросили спеціалісти, тому що наші спеціалісти прекрасні, а зарплати в них менші, ніж в австрійців, чим вони і користуються. Тобто вони платять середнє арифметичне між своїми і нашими спеціалістами та отримують послуги висококласних спеціалістів.

Він три роки працював на реставрації історичних будівель. Прийшов і каже: “Мені зараз дуже важко працювати в Україні, тому що коли ти приходиш до австрійців, вони розуміють, що найняли тебе як спеціаліста, який має вирішити ті проблеми, які вони самі без тебе вирішити не можуть. Вони тобі за це вдячні і тобі довіряють. У нас же тебе найняли як спеціаліста, але при цьому над тобою стоять ще вісім експертів, і всі розказують тобі, як ти маєш робити свою роботу”. В нас оця недовіра, я маю надію, припиниться як скінчиться “совок”. А в нашому новому часі буде довіра до спеціалістів. 

Управління для управлінця – це колосальна робота. Не по собі, але я знаю, як працюють менеджери та організатори. Це дуже складно не тому, що ти не знаєш якихось інженерних речей (це здобувається), а тому, що потім треба пояснювати людям і звітувати за це. Це дуже складна та ресурсозатратна робота.

З Ксенією Ніколс розмовляла експертка з комунікацій, редакторка Управбуду Леся Борода 

Схожі статті