У час воєнного стану багатоквартирні будинки отримують достатньо багато технічних викликів, і управління будинком стає досить складним. Спільнота “Управбуд” підтримує асоціації та громадські організації у сфері управління житлом, які в час кризи не зійшли з колії. Перед ними були стратегічні плани, вони збиралися працювати у мирний час — але війна принесла нові виклики і новий досвід у реалізації проєктів і програм підтримки ОСББ та управлінських компаній, технічних, фінансових, бухгалтерських, юридичних напрямків, а також напрямків організаційного характеру.
Любов Карпенко, голова правління ГС “Запорізький ресурсний центр КРУГ” відповіла на питання Управбуду щодо адаптації своєї діяльності за умов вторгнення ворожої армії на територію України. Ще на першому етапі воєнних та післявоєнних дій 2014 року ця спілка працювала над тим, щоби створити таку навчальну програму, яка зможе залучити людей, які вже працюють над технічним та організаційним напрямком у багатоквартирному будинку.
Пані Любове, ваша організація впродовж довгого часу працює над підтримкою людей, які управляють своїми будинками. Які ключові навчальні модулі вашої програми були би найбільш потрібними сьогодні, аби ваша “Асоціація” чи інші професійні асоціації, які займаються управлінням багатоквартирних будинків, могли допомогти готувати нові групи таких технічних помічників? У вашому розумінні ці помічники називаються мастерхаус — поясніть, що це значить і які компетенції входять до цієї посади?
Л.К.: “Ресурсний центр КРУГ” був партнером проєкту “Віталь”, який фінансувало Міністерство закордонних справ Німеччини. Проєкт називався “Навчання управителів і хаусмайстрів у Харкові та Харківській області”. Це було комплексне навчання, і спрямоване воно було здебільшого на навчання управителів.
Зараз ми працюємо над тим, щоби розробити нову програму, спрямовану на навчання хаусмайстрів. У нашому житлово-комунальному господарстві ця професія не нова: ще з радянських часів у нас були майстри профогляду будинків і майстри поточного ремонту будинків. Як не дивно, більшість працівників на цих посадах становили жінки. У цьому нема нічого особливого: свого часу я навчалася в технічному ЗВО, отримувала спеціалізацію з будівництві, основна моя освіта — інженер-будівельник.
На мій погляд, саме така освіта має бути основною для професії хаусмайстра, адже на її базі можна розвивати свою професійну компетенцію. Але до майстерхауса є різні підходи з німецького боку і з мого боку. У німців майстерхаус — така особа, яка може робити все потрошку: це такий чоловік, який може щось прикрутити, замінити лампочку, поговорити з мешканцями й бути способом комунікації між управителем та мешканцями будинку.
Я ж вважаю, що хаусмайстер має бути більш технічним працівником — в ідеалі, із будівельною спеціалізацією. Станом на зараз хаусмайстер має розумітися на темах енергоменеджменту, енергомодернізації, енергоефективності та енергозбереження у житловому фонді, адже сьогодні це дуже нагальні для України потреби. Я сподіваюся, що ми знайдемо фінансову підтримку на розробку цієї програми та підготовку за нею хаусмайстрів.
Усі навчання, які ми проводили в рамках різних проєктів, і ті навчання, які проходять в управителів по Україні, не включали в себе стажування учасників курсів. Я вважаю, що стажування — потужний стимул для тих, хто проходить навчання, адже це дозволяє побачити на практиці те, чого вас учили протягом цих 72-х годин, які ви провели на курсах.
Звісно, це дозволяє ознайомитися з практикою в інших містах і залучити цей досвід у себе. Я вважаю, що хаусмайстер — це професія майбутнього, тим паче у Харкові й області, а також у Херсонській та Одеській областях: це наші партнери, ми багато років працювали в різних проєктах. Я думаю, ми можемо залучити до навчання людей із цих регіонів, а також залучити переселенців, адже серед них дуже багато професійних людей із вищою технічною освітою, і вони могли би застосувати свої знання в будинках, якими керує ОСББ чи компанія-управитель.
На мій погляд, управління будинками має перейти на професійну основу: керувати будинками в ОСББ і неорганізованих будинках мають професіонали, тобто менеджери, які вміють організувати роботу, мають економічну, юридичну і трошечки технічної освіти.
Але в цього менеджера-управителя має бути технічний помічник, який буде його правою рукою і повинен буде займатися технічними питаннями у будинках ОСББ. Саме хаусмайстер має спілкуватися з надавачами послуг із технічного обслуговування: сантехніками, електриками, будівельниками тощо. Тандем професійного менеджера-управителя і професійного хаусмайстра — те, за чим стоїть майбутнє в управлінні житловим фондом.
Для мене як ґендерної експертки цього проєкту важливо, що жінки можуть долучатися як до навчальної програми, так і до надання аналітичних послуг.
Наскільки багато управлінців будинками займалося аудитом безпеки будинків ще до початку повномасштабного вторгнення?
Г.К.: На превеликий жаль, я маю констатувати той факт, що мало хто з голів ОСББ підходить до питання безпеки в будинку комплексно. Це ще раз підтверджує: голови ОСББ мають навчатися. Більшість із них навіть не знає, що треба проводити аудит безпеки у багатоквартирному будинку, що вже є готові напрацювання щодо того, як це зробити. Не виною, а бідою голів ОСББ є те, що в повсякденній метушні вони не бачать глобального, не бачать перспективи розвитку будинку.
Розвиток будинку — це безпека проживання в ньому, а також енергоефективність цього будинку. Коли більшість голів ОСББ працюватимуть на цю перспективу, наші будинки почнуть ставати більш комфортними та безпечними. До такої роботи має бути готовий не тільки голова ОСББ, але й наші співвласники. І тут ми маємо багато проблем, адже досьогодні велика частина співвласників вважає, що зона їхньої відповідальності закінчується дверима їхньої квартири.
Розмову вела Ярослава Сорокопуд, гендерна експертка
