Антикризові практики Відносини з клієнтами Війна з росією

ОСББ: зброя, якої не має ворог

Центр спільних дій дослідив будні українських ОСББ з різних міст, показавши, наскільки ефективними є об’єднання, що нині не лише вирішують проблеми в будинках, але й займаються волонтерством. Досвід ОСББ з Києва, Харкова та Чернівців – багато в чому різний, однак має чимало подібних рис, тож тим цікавіше буде про нього дізнатися.

В Україні триває реформа житлово-комунального господарства. Українці позбуваються монополії ЖЕКів і власноруч обирають управителів своїх будинків. Так громадяни призвичаюються власноруч керувати житлом, обирати виконавців послуг і відмовлятися від них у разі неякісного обслуговування.

Під час війни об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) теж демонструють ефективність самоорганізації на мікрорівні у громадах. Хоч реформа ЖКГ розпочиналася зі значними перешкодами та дуже повільно рухається, внаслідок неї на перший план вийшли люди, які беруть відповідальність за себе і сусідів. Люди стали більше довіряти одне одному і гуртом розв’язувати спільні проблеми.

Будні голови ОСББ

Відвіз допомогу на передову під Попасну. Повернувся до Києва. Переночував, а зранку – забирати допомогу для бійців на Рівненщину. Звідти – знову на передову. Так останній місяць виглядають дні Петра Михайлика – голови ОСББ у Голосіївському районі Києва.

“Поки ворог був під Києвом, я повинен був бути у будинку. Я коли сідав в машину чи вантажив речі, то люди думали, що я тікаю. Але раз так поїхав, два, три. І люди побачили, що я з ними. І все нормально. А зараз спокійно я собі їжджу, мене навіть в будинку не бачать. Але знають, що я на зв’язку. Знають, що все працює”, – Петро порівнює настрої людей у лютому-березні і сьогодні.

У мирний час працювати керівником ОСББ означає відповідати за те, щоб сусіди мали якнайменше побутових проблем. Але у кризові моменти голова ОСББ стає гарантом спокою мешканців. У час війни зробити це дуже непросто, оскільки необхідно займатися кількома справами одночасно, до звичних справ та обов’язків додається ще волонтерство. А під Києвом у цей час стоять російські війська, і додається загроза обстрілів чи вторгнення ворога у місто.

“На нижньому рівні паркінгу ми облаштувати бомбосховище. Там навіть намети стояли, можна було попити каву-чай, санвузол є. На третій день війни провели туди швидкісний інтернет. Навіть концерти були у нас на паркінгу. Також посилили контроль в’їзду машин на територію ОСББ. А у нічний час патрулювали двір”, – розповідає Петро.

Звичайно, ці завдання за рівнем небезпеки не порівняти з тими, які виконують наші військові, проте це теж допомагає забезпечити правопорядок та нормальне життя для частини громадян. І цим спростити роботу державної та місцевої влади. Крім того, учасники ОСББ об’єднуються і спільно допомагають армії як можуть. Одні плетуть маскувальні сітки, інші купують амуніцію військовим.

“Багато чого купуємо для прикордонників: дрони, навушники, окуляри, тактичне взуття, всього не можу згадати”, – каже голова Петро Михайлик про вклад свого ОСББ у перемогу.

У перші два місяці війни у його будинку постійно перебував керуючий справами будинку і ночував сантехнік на випадок можливих пошкоджень. За більш як два місяці війни послуги сантехніка знадобились лише один раз. Але якби під час комендантської години у будинок влучив снаряд, і спеціаліста довелося везти сюди під обстрілами, це було б набагато складніше.

Війна війною, а комуналка за розкладом

Оплата роботи управлінців ОСББ і комунальних послуг теж коштують грошей. А як їх збирати, коли половина жителів міста, яке ризикує опинитися під окупацією, виїхали з нього у безпечніші місця? У частині ОСББ заспокоюють, що, як правило, не помітили значного зростання кількості боржників. І все ще можуть забезпечувати затишок мешканцям. А інколи можуть навіть здійснювати передоплату за послуги комунальників.

“Можливо, 5% людей стали гірше платити, але не більше. А ті боржники, які весь час ходили у боржниках, ті ними й залишилися. Але ми не відчуваємо нестачі коштів і встигаємо розрахуватися за обслуговування ліфтів, вивіз сміття і газ”, – каже Петро.

Утім, такі оптимістичні темпи розрахунків за компослуги мають далеко не всі ОСББ України. І тут окрім економічних чинників є ще й політичні. Наприклад, мер Харкова Ігор Терехов оголосив, що “всі комунальні послуги, які надає місто, а це гаряча і холодна вода, опалення, вивезення сміття, утримання прибудинкової території та інші, з 24 лютого і до кінця війни будуть списані”. Через це платежі за комунальні послуги у місті припинились.

“Коли керівник міста так каже, то звиклий до царів електорат міста Харкова одразу виконує. І платежі упали до 45%. Хоча у мене раніше трималися на рівні 90-95%. І людям уже не доведеш, що потрібно сплатити за газ, за світло, за воду. Вони просто кажуть: мер сказав не платити. І все”, – скаржиться голова харківського ОСББ “Сприяння” Юлія Самойлова.

Її колега з Асоціації ОСББ “Чернівці” Антоніна Ясінська каже, що частина її сусідів пояснювали відмову платити за комунальні послуги тим, що зараз доцільніше фінансувати ЗСУ.

“Але, вибачте, у водоканалі також працюють люди, які мають дітей. І в ОСББ працюють люди. І коли ти пояснюєш мешканцям, що без надходжень від людей все зупиниться, то все стає на свої місця: люди розуміють, куди й за що платять. Як не мене, це теж допомога державі”, – переказує діалоги із сусідами Антоніна.

Потреба в доступі до грошей стає ще гострішою, якщо будинок зазнає руйнувань від ворожих обстрілів. Так сталось в ОСББ Юлії Самойлової:

“Касетними бомбами пробило нам дах. Тепер він протікає. Тепер будемо думати, як ремонтувати. Я побачила, як працює психіка людей, які не спускались у підвал. Вони просто туди злітались. І по дві доби там знаходились”, – каже вона.

Через обстріл розбились вікна, пошкодилась труба із гарячою водою і припинила працювати частина ліфтів. Рішення про те, чи витрачати спільні гроші на ремонт даху, вікон, труби чи ліфтів, має прийняти правління ОСББ. А там далеко не завжди засідають спеціалісти з управління багатоквартирними будинками, які розуміють пріоритетність проблем. Ситуацію погіршує і те, що частина членів правління можуть евакуюватись. Відповідно, зібрати їх дуже складно. У таких випадках голова ОСББ стає єдиною особою, яка мусить приймати рішення і відповідати за їхні наслідки.

У час війни ОСББ дуже часто проявляють себе як місця, де панує далекоглядність. Це проявилося і взимку цього року. Коли влада України говорила, що війни не буде, а західна преса повідомляла, що вона буде ось-ось, у частині ОСББ готували бомбосховища на випадок нападу росіян і чекали від місцевої влади плану дій на цей випадок:

“Я б хотіла, щоб нас, керівників ОСББ, викликали й сказали: буде чи не буде війна, ось вам інструкція. Вам треба це і це. Бігти туди, дзвонити туди, казати таке”, – пригадує Юлія Самойлова.

Але з її слів, спілкування влади Харкова з представниками ОСББ за місяці російської агресії так і не покращилось. Через брак спілкування з владою ОСББ налагоджують спілкування з колегами й мешканцями. Вони діляться проблемами та ідеями, як працювати і як доносити до людей порядок дій на випадок небезпеки чи плани дій з відбудови.

А що, коли голова ОСББ виїхав у безпечне місце?

Зараз Петро Михайлик більше часу віддає волонтерству, ніж управлінню ОСББ. Під час коротких візитів додому він наводить лад із документацією, а всі інші питання ОСББ, такі як оплата компослуг чи виплата зарплати працівникам, робить віддалено з телефона.

Антоніна Ясінська каже, що коли процеси добре налагоджені й усі розуміють свої завдання, то ОСББ навіть у війну може працювати без постійної присутності його голови на місці.

“Насправді голова правління ОСББ – це людина, яка представляє інтереси правління. А там завжди є мінімум 5 осіб. Діяльність ОСББ не мала б зупинитися з від’їздом голови правління. І всі процеси без нього реально організувати. Звичайно, оформити зміну керівника зараз складніше через обмежений доступ до державних реєстрів. Але по-людськи організувати процеси точно реально. Буває, той самий голова у відпустку ходить, але нічого не зупиняється”, – наполягає Антоніна.

Інший погляд на це має Юлія Самойлова, яка наполягає на тому, щоб у кризові моменти голови ОСББ перебували на місці. І засуджує тих колег, які евакуювалися. Водночас, вона наголошує на тому, що схожі питання треба буде законодавчо врегулювати у майбутньому.

“Я думаю, що якщо голова ОСББ у момент обстрілу міста Харків зібрався і десь поїхав, нікому нічого не сказав, а потім почнуть розбиратися, то йому нічого не буде. Ніде не прописано, що він має робити”, – каже Юлія Самойлова.

У мирний час завдяки самоорганізації й автономності учасники ОСББ можуть отримувати переваги, яких не мають ті, хто не створив ОСББ. Наприклад, вибирати постачальників комунальних послуг для будинку чи отримувати пільгові кредити на утеплення будинку. У часи війни завдяки тому, що сусіди між собою спілкуються, діляться контактами й ідеями, можна здобувати переваги, яких не мають ті, хто не в ОСББ:

“Коли була комендантська година на кілька днів, у будинку залишились люди, в яких не було їжі. А в будинку є магазин. І наші друзі із силових структур привозили нам дівчат-продавчинь, щоб мешканці могли купити собі харчів”, – розповідає Петро Михайлик.

Інша справа – відновлення будинків на деокупованих територіях чи місцях, які окупанти обстрілювали. Ці будинки потребують тривалої відбудови й допомоги з боку держави та місцевого самоврядування. Але ті, що вціліли від ворожих обстрілів, потребують швидкого відновлення комунікацій та ремонтів, оскільки люди повертаються додому щодня. І їм потрібно мати принаймні мінімальні умови життя, щоб мати змогу працювати та відновлювати свої громади.

Налагодити побут набагато легше у випадку ОСББ. По-перше, розв’язанням проблем займаються самі управлінці ОСББ, які представляють інтереси всіх мешканців. Людям не потрібно окремо “ставати в чергу” чи “обривати телефони” місцевої влади, аби ті швидше зайнялись саме їхньою проблемою. Тобто, роблять це від імені великої кількості мешканців. Тим паче в ОСББ добре знайомі зі всіма необхідними бюрократичними процедурами та специфікою роботи житлово-комунальних служб.

По-друге, ОСББ розв’язує частину своїх проблем самостійно – не чекаючи, поки у місцевої влади дійде черга до їхніх будинків. Тим паче зараз, коли на місцеву владу впав тягар нових проблем із переміщеними особами та забезпеченням воєнного стану. Сюди ж додалося значне скорочення коштів у місцевих бюджетах, яке спричинила війна.

Відповідно, чим більше можна зробити без участі місцевої влади, тим швидше громада почне відновлюватися. Таку думку мають жителі ОСББ «Новатор» міста Бучі, яке тільки починає оговтуватися після 33 днів російської окупації.

ОСББ до і після перемоги над росією

Наразі ОСББ не є головною формою управління будинками в Україні. За даними Мінрегіону і Держстату, станом на 2019 рік ОСББ створили лише 30,4 тисяч багатоквартирних будинків зі 180 тисяч. Проте щороку їх кількість зростає. У квітні цього року кількість ОСББ сягнула нової рекордної позначки – 38 тисяч.

На противагу ОСББ, на ринку є чимало форм управління будинками, де жителі мають менше впливу на якість комунальних послуг і те, хто їх надає. Більшістю багатоквартирних будинків за інерцією, яка тягнеться з Радянського Союзу, керують житлово-експлуатаційні контори, яких призначають не жителі будинків, а місцева влада. Відповідно, розв’язання побутових проблем цілком залежить від рішень місцевої влади. А жителі будинків, на відміну від мешканців ОСББ, майже ніяк не можуть вплинути на якість послуг. Не кажучи вже про те, хто буде ці послуги їм надавати чи про вибір постачальників з-поміж доступних на ринку.

Локальна самоорганізація громадян – головна причина створення ОСББ. Це свого роду “ініціативна децентралізація” з боку громади, коли створення комфортних умов проживання спускається на рівень житлових будинків. Так місцева влада може чітко розуміти проблеми громади і вирішувати їх, перш за все, враховуючи інтереси своїх громадян.

У час війни, як і до неї, ОСББ доводить свої переваги над іншими формами управління багатоквартирними будинками. Воно дає співвласникам багатоквартирних будинків чітку організацію управління, локальних лідерів та довіру до них з боку мешканців, фінансову автономію, відповідальність власників житла, тісніші контакти між людьми тощо.

Завдяки цьому ОСББ стане одним із локомотивів повноцінного відновлення України після нашої перемоги над ворогом. Тому вже незабаром чекаємо на продовження втілення реформи ЖКГ, інтерес до якої поки що не відродився у держави через війну. Хоч у медіа вже лунають десятки історій про дійсно надзвичайну роботу ОСББ.

Звісно, досвід керівників ОСББ із прифронтового Харкова, Києва, від якого відступили окупанти, чи тилового міста Чернівців складно перенести на всю країну. Проте війна знову довела, що там, де українці об’єднуються та співпрацюють, вони досягають неможливого. Цим і перемагаємо.

Костянтин Шокало, Олексій Півторак 

Схожі статті